Висвітлено методологію літератури та її значення в піднесенні літературно-наукової критики до завдань наукових. Характеризуються поетики ієзуїтських шкіл (Скалігер, Понтан), поетики Київської греко-могилянської академії, поетики Ф.Прокоповича, Л.Горки, М.Довгалевського, П.Конючкевича, Г.Сломинського та ін. Розкрито значення формальної школи для сучасної літературно-наукової критики. Розглянуто теорію інтерпретації літературного твору як відбитку історичного життя, історію її розвитку на Заході Європи (брати Грімм, Крейцер) та в українській науковій критиці (М.Максимович, О.Бодянський, П.Куліш, М.Костомаров). Висвітлено теорію ідеологічної інтерпретації поетичного твору (студії М.Дашкевича, М.Сумцова, П.Житецького, І.Котляревського та ін), теорію наслідування (Т.Бенфей, М.Міллер, студії О.Котляревського, М.Драгоманова, О.Веселовського, О.Колесси, В.Щурата та ін).

Вивчено особливості використання метафоричності казки у процесі активного соціально-психологічного навчання (АСПН) з метою глибинно-психологічного пізнання особистісних проблем учасників АСПН. Проаналізовано теоретичні підходи до поняття метафори, виявлено зв'язок метафоричності казки з внутрішньою суперечністю психіки суб'єкта - автора казки. Виявлено можливості аналізу метафоричного змісту казки для об'єктивування неусвідомлених змістів психіки, взаємопов'язаних з інфантильним досвідом суб'єкта. Експериметально досліджено діагностичні та корекційні можливості використання казок. Розроблено методичні рекомендації щодо використання прийому казки в АСН з метою глибинно-психологічної корекції майбутніх психологів-практиків. Обгрунтовано необхідність застосування засобу метафоричності казки у професійній підготовці практичних психологів.

Проведено комплексне філософське дослідження фольклору як соціокультурного феномену, з джерел якого гіпотетично постає, онтологічно утверджується, набуває ознак юридичного явища фольклорне право (ФП), яке як природне та звичаєве право - складова вітчизняної правової системи та впливає на її осучаснене реформування та вдосконалення. Встановлено, що як основа ФП - юридичні прислів'я і приказки, що належать до паремійних фондів різних етносів світу, трактуються як форми народної правосвідомості, як продукт народної творчості з його етноспецифікою та як елементи фольклорно-правової культури. Проаналізовано співвідношення моралі та права як основ ФП, визначено теоретико-прагматичні особливості імплементації фольклорних норм у правову культуру суспільства, акцентовано увагу на гносеологічних аспектах фольклорного правопізнання. Розкрито зміст функцій ФП як засобів його впливу на суспільні відносини й правову поведінку громадян з урахуванням філософських особливостей принципів ФП. Обгрунтовано значення основних ціннісних ознак ФП, що засвідчує його гуманістичну природу й високу онтологічну привабливість для юридичної практики.

Розкрито феноменологічний зміст функцій фольклорного права. Фольклорно-правові норми відображають ту частину регулятивних функцій фольклорного права, що репрезентують не лише силові важелі регулювання життя суспільства, а й чинники, які мають загальнолюдські вартості та закорінені у морально-правовий ареал фольклору і звичаїв нації. Щоб пізнати специфіку правової поведінки населення конкретної територіальної одиниці або етнічної групи багатонаціонального регіону, чи навіть якогось невеликого етносу, необхідно досліджувати поряд з іншими джерелами місцевий фольклор.