Розглянуто питання антропоцентризму українських загадок. На прикладі лексикону загадок встановлено особливості співвідношення людських ознак із об'єктами світу природи та речей у механізмі кодування денотатами загадок понять відгадок. Представлено глибинну семантичну структуру українських антропоцентних загадок. Семантична структура антропоцентричних загадок і лексика, що її репрезентує, відображає антропоцентричне світобачення носіїв мови. Для дослідження використано метод компонентного аналізу, за допомогою якого визначено семантичні поля тих лексичних одиниць, які представляють компоненти плану значення загадок.

Установлено структурну, семантичну та прагматичну специфіку українських і німецьких народних загадок, що вивчаються шляхом поєднання структурального, лінгвокультурологічного та когнітивно-дискурсивного підходів до цих текстових явищ. З'ясовано статус народної загадки як лінгвокультурного феномена та виявлено засоби й особливості вербалізації національно-культурного компонента її змісту у зіставлюваних мовах. Запропоновано розглядати народну загадку як текст, який належить до нерозгорнутих форм втілення фольклорної свідомості, що репрезентують культурно значущі смисли як неподільне ціле. Відзначено, що специфіку функціонування аналізованих народних загадок у мовленні визначають прагматичні особливості їх організації. Розкрито задіяні у загадках шляхи та засоби концептуалізації та лігвокультурної інтерпретації навколишнього світу українською та німецькою спільнотами, які подано як відповідні концептосистеми. Встановлено базові концептуальні структури, які одержують мовну актуалізацію у корпусі текстів українських і німецьких народних загадок.

Визначено компоненти глибинної структури загадок. Досліджено антропоморфні загадки, об'єктом кодування яких виступають образи явищ природи, рослин, тварин і предметів. Визначено в загадках про людину лексичні одиниці з семантичних сфер, пов'язаних з явищами природи, рослинами, тваринами та предметами, назви яких ужиті для кодування образу людини. Охарактеризовано механізм створення метафоричного та метонімічного кодування. З'ясовано, що загадки як одиниці, якими кодуються образи відгадок за допомогою опису певної життєвої ситуації, змодельовано та класифіковано у вигляді фреймів. Обгрунтовано розмитість категорій буття у мовному просторі даних текстів. Показано аніропоцентризм людського світобачення та поглиблено вивчення семантики паремійних текстів, культурних стереотипів і механізмів категоризації дійсності в мові.

Проаналізовано засоби мовної гри в українських народних загадках на прикладі використання антропоморфного лексикону. Кодування в загадках здійснено на лексичному, метафоричному та фреймовому рівнях, на кожному із яких використовуються засоби підказки та шифрування відгадки. Міжрівневі семантичні перетворення в загадках пояснюють ігрову природу цього жанру.

Запропоновано аналіз українських загадок за моделлю фреймів. На прикладі взаємодії сфери людини з іншими сферами дійсності визначено особливості ситуативного кодування в загадках. Методику фреймового аналізу можна застосувати до інших паремійних текстів, що також позначають дійсність через ситуативний опис.

Критично проаналізовано дефініції загадки, наявні у найбільш знакових мовознавчих і культурологічних її дослідженнях. Проаналізовано ключові слова дефініцій та охарактеризовано визначальні риси цього мовленнєвого утворення. На базі опрацьованого матеріалу запропоновано власну робочу дефініцію загадки.

Досліджено специфіку вторинної концептуалізації дійсності у свідомості носіїв української та англійської мов, що актуалізується у народних загадках. Установлено статус загадки як одиниці вторинної номінації об'єктів довкілля. Висвітлено проблему категоріального розмежування загадки та прислів'я як паремійних різновидів. Проаналізовано двокомпонентну структуру загадки та взаємозв'язок її композиційних елементів (описової частини та відгадки). Визначено амбівалентний аспект досліджуваних паремійних одиниць та з'ясовано основні прояви амбівалентності, лінгвальну та метафоричну, що координують структуру звукових і смислових загадок. Проведено зіставне дослідження специфіки лінгвальних стратегій кодування об'єктів дійсності в загадках на фонологічному, морфологічному та синтаксичному рівнях на матеріалі українських та англійських текстів. Простежено взаємовплив лінгвальних і метафоричних засобів кодування інформації в загадках. На основі контрастивного аналізу особливостей мовної об'єктивації космонімів у текстах двомовних народних загадок в етнолінгвокультурному аспекті змодельовано їх кваліфікативну схему з універсальними та національно маркованими атрибутивними та предикативними характеристиками. Розглянуто асоціативні паралелі досліджуваних образів, що дозволяє спроектувати колективні уявлення носіїв української та англійської мов про СОНЦЕ, МІСЯЦЬ, ЗІРКИ, образно переосмислені в зіставлюваних паремійних одиницях.

Описано особливості синтаксичної структури текстів українських загадок, схарактеризовано типи речення цих текстів, наведено приклади загадок, специфіка яких полягає в тому, що опис предмета надано завуальовано, за допомогою використання різних художніх засобів, а саме це зумовлює різноманітність синтаксичної будови таких текстів і робить структуру загадок цікавим об'єктом лінгвістичних досліджень. Мета роботи - характеристика типів речень, що використовуються для мовленнєвого жанру української народної загадки. Об'єкт вивчення - синтаксична структура текстів українських народних загадок. Предмет дослідження - специфіка синтаксичних зв'язків і компонентний склад речень, які передають українські народні загадки. Матеріалом слугували 246 народних загадок про небо, небесні світила, землю та природні явища. У результаті проведеної роботи встановлено, що прості речення в українських народних загадках є більш поширеними, ніж складні. Така структура сприяє лаконічному висловлюванню думки та ліпшому запам'ятовуванню загадки. Адже найголовнішими ознаками специфіки загадок як різновиду паремій є конкретність теми, лаконізм, конденсованість думки. Практична цінність роботи зумовлена можливістю використання її результатів у базових курсах викладання української мови, а саме під час викладання лінгвістики тексту, лексикології, а також у спецкурсах з лінгвокультурології.

Розглянуто текстово-дискурсивну природу народної загадки в осмисленні внутрішньодинамічних процесів її структурно-граматичної, образно-композиційної, власне поетичної організації, у взаємозв'язках з іншими фольклорними та літературними текстами.

Вперше в українській фольклористиці всебічним дослідженням усних снотлумачних наративів, зафіксованих упродовж другої половини XIX - початку XXI ст. Розглянуто специфіку їх функціонування в комунікативному, соціокультурному та ритуальному контекстах. Виявлено особливості наративної структури магічно-сакральних снотлумачних текстів, вставних наративів фольклорної епіки - українських народних дум та балад. Проаналізовано дискурсотворчі концепти "віщий сон", "душа", "потойбіччя", що виявляють потужний кумулятивний потенціал у сюжетах чарівних казок, оповідей "завмиральників", міфологічних меморатах та фабулатах. Узагальнено багатий польовий досвід з вивчення українського народного сонника, накопичений в межах міжнародного українсько-англійського проекту 1925-1928 рр., зініційованого К. Грушевською. Також уведено до наукового обігу невідомі раніше архівні матеріали початку XX ст. та сучасні польові записи.

Вперше в українській фольклористиці всебічно досліджено субкультури скарбошукачів. Уперше було введено корпус сучасних фольклорних текстів представників субкультури скарбошукачів України та Чехії, що складається з власних польових матеріалів, які стосуються скарбів та скарбошукання від представників досліджуваної і спорідненої субкультур; фольклорних текстів, зафіксованих у інтернет-мережі, у яких зберігається тісний зв'язок із традиційним фольклором, народними уявленнями та віруваннями. Визначено місце фольклору про скарби та фольклору субкультури пошуковців в традиційному та сучасному суспільстві. Проведено порівняльний аналіз української та чеської субкультури скарбошукачів, причини його виникнення та особливості реалізації. Аналіз специфіки й особливостей функціонування сучасних фольклорних текстів України та Чехії показав, що досліджувана субкультура є достатньо розвиненою та продукує власні фольклорні тексти. Шляхом аналізу, зіставлення, виявлення спільних та відмінних рис та з'ясування причин виникнення було досліджено специфіку світоглядних констант, відображених у фольклорних текстах субкультури скарбошукачів України та Чехії. Окрему увагу було приділено особливостям специфіки структури та будови картини світу скарбошукачів обох країн. В результаті проведеного аналізу було з'ясовано чому і яким чином вона сформувалася, як втілюється у фольклорних текстах, яку прагматичну функцію виконують останні.