Простежено еволюцію теорії міфу від античності до епохи романтизму. Проаналізовано концепції натуралістичної школи. Розглянуто міфологічні теорії антропологічної течії. Досліджено діяльність кембриджських міфокритиків. Подано аналіз їх критичних праць. Доведено, що засновниками міфокритичного напрямку в літературній критиці є кембриджські міфокритики, а не К.Юнг, як вважають. В основу робіт даної школи покладено теорії німецьких романтиків, антропологічні Дж.Фрейзера, Е.Тейлора, Е.Ленга, лінгвістичні концепції М.Мюллера. Визначено своєрідність використання кембриджських традицій в радянському, сучасному російському та українському літературознавстві.

Розглянуто творчість сучасного письменника та літературознавця, професора англійської літератури Д.Лоджа - представника англійського університетського роману 70 - 80-х рр. ХХ ст. У ході дослідження простежено розвиток університетського тексту в англійській літературі та вплив постмодернізму на сучасну літературу Великобританії. Літературно-критичні монографії письменника розглянуто у контексті літературознавства другої половини ХХ ст., зокрема, структуралізму, постструктуралізму, наратології. Доведено, що у романах письменника поєднано риси реалістичного та постмодерністського типів роману.

Визначено специфіку становлення та розвитку психоаналітичного напряму в літературознавстві Англії у порівнянні з аналогічними процесами у США. Розглянуто особливості та роль літературознавчої методології англійських та американських дослідників у загальному контексті психоаналітичного напряму в літературознавстві Англії та США першої половини XX ст. Проведено порівняльний аналіз психоаналітичних теорій художньої творчості англійських та американських літературознавців і критиків Г. Ріда, Ф. Лукаса та Ф. Прескотта, розкрито специфіку їх літературознавчої методології. Показано, що теорії англійських та американських критиків-психоаналітиків підпорядковані думці щодо пояснення механізму виникнення поетичного твору, формулювання естетичних та етичних критеріїв його оцінювання, пошуку наукового обгрунтування відміни романтичного типу художньої творчості від класицистичного. Значну увагу приділено вирішенню проблеми романтичної традиції.