Проаналізовано психологічні особливості сугестивності поетичних образів в художніх творах. Висвітлено видавничі стратегії щодо сучасної жіночої літератури в Україні та Росії. Розглянуто питання філософсько-естетичного спрямування творчості німецького прозаїка, поета, публіциста Г.Гессе, особливості модернізму в романі американської письменниці К.Шопен "Пробудження", проблеми визначення фразеологічного складу у художньому тексті романів австрійського письменника Й.Рота.

Проанализированы психологические особенности сугестивности поэтических образов в художественных произведениях. Освещены издательские стратегии относительно современной женской литературы в Украине и России. Рассмотрены вопросы философско-эстетического направления творчества немецкого прозаика, поэта, публициста Г.Гессе, особенности модернизма в романе американской писательницы К.Шопен "Пробуждение", проблемы определения фразеологического состава в художественном тексте романов австрийского писателя Й.Рота.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.12 + Ч612.163.5

Рубрики:

Образна специфіка літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.12 + Ю212.21 + Ю812.271.2

Рубрики:

Образна специфіка літератури <теорія л-ри>

Мислення і буття. Свідомість і навколишній світ

Елементи та виражальні засоби художньої форми

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.12 + Ш5(4УКР)5/6-3

Рубрики:

Образна специфіка літератури <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично висвітлено суперечність, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення. Розглянуто процес створення "цілого" поетичного буття, який полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому, що він не входить у простір, що завершується. Але постійно мінлива позиція автора виключає можливість створення ним "цілого" поетичного буття. Не маючи наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Розглянуто поняття надархітектоніки, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя і "ціле" автора.

Проаналізовано загальний стан дослідження творчого доробку В.Стуса. Розглянуто питання генези та розвитку терміна "поетика". Висвітлено історію вивчення поняття "символ". Досліджено функції символів у поетичному доробку поета, джерела їх запозичення: язичницькі вірування, християнські заповіді, східні релігійно-філософські вчення, фольклорні образи. Зроблено типологізацію Стусової символіки за сферами буття. З'ясовано характер художнього переосмислення й трансформації міфологічних сюжетів і образів. Вивчено процес формування релігійно-філософського аспекту світовідчуття поета. Визначено компаративні аналогії в інших представників української поезії. Виявлено, що особливості поетики символічного образу розкриваються у контексті індивідуально-авторських прийомів: широкого використання троп і фігур, індивідуального символотворення. Висвітлено духовний потенціал творчості В.Стуса.

Розглянуто поняття "художній образ" в двох аспектах: як означення образу конкретного героя художнього твору та як цілісну форму відображення реального світу, як художню модель цього світу, що втілюється в певному художньому творі. Охарактеризовано основні якості художнього образу, що включає в собі діалектику загального і конкретного, раціонального і емоційного, зображувального і виразного. Зроблено висновок, що художній образ - це завжди образ дійсності, її естетичне узагальнення та модель.

Рассмотрено понятие "художественный образ" в двух аспектах: как определение образа конкретного героя художественного произведения и как целостная форма отображения реального мира, как художественная модель этого мира, что воплощается в определенном художественном произведении. Охарактеризованы основные качества художественного образа, что включают в себя диалектику общего и конкретного, рационального и эмоционального, изобразительного и выразительного. Сделан вывод, что художественный образ - это всегда образ действительности, ее эстетическое обобщение и модель.

Досліджено когнітивні сфери іконотропізму, конкретизовано та увиразнено зміст цієї категорії у контексті студій, що присвячені між науковим інтерпретаціям явищ художнього пізнання та конструювання сенсів. Предмет аналізу - його етимологія та змістова вагомість, категоріальна доцільність, інтеграція в літературознавчу терміносистему, його ознаки в літературі постмодернізму. Застосовано семантико-когнітивний аналіз іконотропізму, осмислюється взаємозалежність і синтез усвідомлення психічних і біологічних процесів людського організму, його креативний пізнавальний потенціал. Останнім часом зростає інтерес до вивчення окремих літературознавчих явищ у фокусі когнітивістики. "Когнітивне літературознавство", яке виникло наприкінці XX ст., усе більш виразно виявляє свій потенціал для розгерметизації багатьох літературознавчих проблем, зокрема й щодо осмислення функціонування іконотропічності. Методологічна база - праці дослідників літератури Е. Спольські, Р. Мюррея та нейроантрополога Т. Дікона, які стверджують про доцільність дослідження літератури, явищ художньої творчості крізь призму когнітивних процесів особистості, природу іконотропізму безпосередньо поєднують із еволюцією людини та її природньою жагою до тлумачення зображень. Як результат, визначено декілька потрактувань "іконотропізму"; простежено його розвиток у діахронічному аспекті; окреслено когнітивні сфери іконотропізму; доведено, що саме цей термін доволі влучно позначає творчі механізми та акційну природу народження сенсів - візуальну інтерпретацію його змістів, особливість сприйняття читачем художнього твору, та й, зрештою, жагу людей до мистецтва (в цьому полягає практична цінність і новизна дослідження). Аналізуючи поетику постмодернізму в контексті іконотропії, охарактеризовано особливість таких іконічних концептів як "лабіринт", "ризома", "фрактал".