Висвітлено амбівалентні взаємозв'язки між експресіонізмом і психоаналізом, що відбувалися на грунті спільного інтересу до несвідомого. Розглянуто варіанти експресіоністичної проекції особистісного "я" на прикладі драм Ф.Верфеля, Г.Кайзера, Е.Барлаха, а також феномен експресіоністичного мовлення на матеріалі роману А.Дьобліна.

Освещены амбивалентные взаимосвязи между экспрессионизмом и психоанализом, которые происходили на почве общего интереса к несознательному. Рассмотрены варианты экспрессионистической проекции личностного "я" на примере драм Ф.Верфеля, Г.Кайзера, Э.Барлаха, а также феномен экспрессионистической речи на материале романа А.Дёблина.

Вивчено історико-теоретичні засади експресіонізму та його української модифікації. Охарактеризовано протоекспресіонізм в історії української літератури. Визначено потенційні можливості експресіоністичного стилю А. Тесленка. Розглянуто локалізацію експресіонізму в історико-літературному просторі України 1920-х рр. Проаналізовано тенденційний натуралізм "Блактного роману" Г. Михайличенка. Досліджено "імресіоністичний експресіонізм" прози М. Хвильового. Проаналізовано експресіоністична репрезентація західноукраїнського журналу "Вікна" 1930-х рр. Приділено увагу експресіоністичній меритократії другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Обгрунтовано експресіоністичний горизонт можливостей збірки "Бермудський трикутник" І. Римарука.

Вперше на підставі принципів нелінійного літературознавства виявлено сутнісні особливості українського літературного експресіонізму як відкритої самоорганізованої системи, що, виходячи за межі стильової тенденції, засвідчує певний тип світобачення письменства. Вдосконалено теоретико-історіологічний інструментарій, категоріальну основу архетипної методики експресіонізму в особистішому, містичному та трансляційно-комунікативному аспектах літератури. Набула подальшого розвитку ідея Наталі Шумило про екзистенційно-архетипну модель національного варіанту експресіонізму, теза про його первинно-субстанційне, феноменологічне підгрунтя.