Висвітлено проблеми філософії та поетики щодо однієї з провідних тем у російській та світовій культурі - смерті. Досліджено витоки концепції смерті у російській романтичній літературі. Охарактеризовано символи смерті та безсмертя.

Досліджено поетику імпліцитних смислів літературного твору, проаналізовано "технології" формування його прихованої підтекстової сфери. Обгрунтовано сутність підтексту, імпліцитного та прихованого смислів, простежено особливості функціонування імпліцитних смислів у художніх текстах у діахронічному аспекті. Запропоновано нову інтерпретацію художніх творів Дж.Д.Селінджера, В.Шевчука та Г.Тютюнника, що репрезентують різні види підтекстів: свідомо та несвідомо творених. З використанням системного підходу здійснено теоретико-літературне узагальнення про породження другого, підтекстового плану художнього твору, про форми його художнього буття, осмислено імпліцитну сферу літературного твору як одного з найпотужніших джерел "енергетичної сили" - його художності. Виявлено, що "принцип загадки" є одним з суттєвих засобів творення підтекстів художнього твору. Встановлено роль повторів, художніх деталей, асоціацій як способів формування прихованих смислів. Визначено, що глибинність і відкритість є основними характеристиками імпліцитної сфери літературного твору.

Розглянуто рефлексію еротичної свідомості як феномен культурно-мистецького розвитку 1920-х рр. Показано актуальність еротичної проблематизації української прози. Проаналізовано еротичні мотиви, алюзії, екзистенціали, концепти та модифікації еротичного героя в парадигмах авангардизму (конструктивізму, футуризму), неоромантизму, соцреалізму.

Порівняно особливості образотворення у творах на гуцульську тематику Г. Хоткевича і С. Вінценза. Визначено спільні та відмінні риси у способах образотворення письменників та проаналізовано вплив образів на формування у читача загального враження від ознайомлення з художніми творами на гуцульську тематику.

Сравнены особенности создания образов в произведениях на гуцульскую тематику Г. Хоткевича и С. Винценза. Определены общие и отличительные черты в способах создания образов писателей и исследовано влияние образов на формирование у читателя общего впечатления от ознакомления с художественными произведениями на гуцульскую тематику.

The paper presents a comparison of the images creation peculiarities in the works featuring hutsuls by Hnat Khotkevich and StanislavVincenz. It singles out common and distinctive features in ways of creating literary images and studies the influence of the images on the reader.

Вперше проаналізовано особливості художнього вираження психологічної та екзистенційної проблеми внутрішньої та зовнішньої самотності у сучасному прозовому дискурсі українських письменниць (Г.Пагутяк, О.Забужко та С.Майданської). Виявлено художньо-типологічні аналогії, обумовлені психологічною схильністю жіночої суб'єктивності до певної форми самоусвідомлення. Встановлено зв'язок сучасної літературної свідомості з об'єктивною ситуацією постколоніалізму, яка активізує психологічне відокремлення творчої жінки і створює передумови для прояву модерного художнього письма. Зазначено, що відмінність у психології творчості позначається на провідному стилі різних версій художньої реалізації досліджуваної проблеми (символізмом у Г.Пагутяк, експресіонізмом в О.Забужко та ідеалізуючим реалізмом у С.Майданської).

Розглянуто проблему походження та еволюції суті понять герой та філістер, а також особливості їх рецепції у європейській теоретичній думці. Висвітлено питання інтерпретації категорії героїчного, а також деконструкції героїчного канону у контексті кризи європейської культури ХХ ст.

Рассмотрены проблема происхождения и эволюции сущности понятий герой и филистер, а также особенности их рецепции в европейской теоретической мысли. Освещены вопросы интерпретации категории героического, а также деконструкции героического канона в контексте кризиса европейской культуры ХХ ст.

Досліджено дискурс козацтва в поезії маловідомих представників "української школи" польського романтизму, яка є інтегральною складовою культурної парадигми українсько-польського пограниччя. "Українську школу" розглянуто у взаємозв'зку з літературою, історією, фольклором українського народу. Відзначено, що ідейно-естетичним центром творів поетів цієї школи є образ козака, надзвичайно популярний і поширений у польській літературі першої половини XIX ст. внаслідок екстраполяції європейських романтичних тенденцій звернення до історизму та фольклоризму. Розглянуто численні втілення образу козака у поетичних творах польських романтиків "української школи" у порівняльно-типологічному аспекті. З'ясовано, що топіка козацтва акумулює усе різноманіття топічних парадигм (свободи, кохання, поразки, помсти, смерті) і характеризується амбівалентністю зображення. Вивчено ментальні уявлення поетів даної школи про козацтво. Етнічні стереотипи (козака-українця, поляка, татарина, єврея), що мають місце в поезії "української школи", висвітлено у взаємному контексті та на підставі опозиції "свій" - "чужий". Встановлено, що особливої важливості у літературі пограниччя набуває категорія "іншого".

Запропоновано парадигму паломницьких творів нового типу ("література вимислу"), згрупованих відповідно до акцентованої в них проблематики, розкрито вплив цієї проблематики на поетологічні особливості текстів. На підставі релігійного та психологічного контекстів виявлено типологічні подібності в паломницькій прозі віддалених літератур. Підкреслено невипадковість актуалізації мотиву паломництва саме на межі середньовіччя та Нового часу, коли активно переглядалася роль національного компоненту в формуванні світосприйняття людини на Заході і Сході. Визначено характерні для культур Заходу і Сходу в XVI - XVIII ст. тенденції у ставленні до природи, суспільства і традиції. Проаналізовано відображені в паломницьких творах жанрові та стильові тенденції доби бароко в Європі та епохи Мін в Китаї. Значну увагу приділено засобам представлення в літературі нової концепції людини, часу та простору, присутності автора. Підкреслено значну роль паломницької прози в літературах передновочасної доби.

Висвітлено категорію відчуження у літературознавчому дискурсі; описано методологічні принципи витворення теоретико-літературної категорії із поняття "відчуження"; акцентовано увагу на складниках ситуації алієнації у художньому тексті; визначено рівні художньої структури, на яких, власне, відбувається відчуження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.11

Рубрики:

Ідея. Тема. Проблематика <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему художнього простору, природу та суть просторових образів. Розглянуто просторову організацію образної системи твору як феномен. Сприйняття простору грунтується на чуттєвому образі зовнішніх предметних характеристик. Запропоновано його визначення як частини загальної моделі світу автора, створеного художніми засобами навколишнього середовища. Художній простір має прояв у всій сукупності його образної організації: у кожному окремому образі та їх взаємному розташуванні. Кожний образ припускає певну просторовість. Просторовий образ утворюється за допомогою слів образотворчої, дескриптивної семантики. Стосовно універсального простору художнього світу запропоновано розглядати образи "відкритого простору", "закритого простору", "внутрішнього простору". Художній простір і його образи реалізують авторську ідею та формують певну систему, у якій особливого значення набуває символ. Символ є своєрідним маркером, що акцентує настрій і почуття реципієнта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.218.4 + Ш401.11

Рубрики:

Національна специфіка літератури <теорія л-ри>

Ідея. Тема. Проблематика <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены общие механизмы возникновения художественного образа в сновидении и творчестве. Проанализированы функции сновидений в тексте художественного произведения, предпринята попытка классификации снов литературных героев.

Розглянуто загальні механізми виникнення художнього образу у снах і творчості. Проаналізовано функції снів у тексті художнього твору, зроблено спробу класифікації снів літературних героїв.

На основі надбань художньої епохи постмодерну проаналізовано феномен толерантності. Світоглядні засади постмодернізму розглянуто в контексті усвідомлення плюралізму культурних традицій і відмові від їх класифікації на "високі" й "низькі". Співвідношення феномену толерантності й постмодерної художньої культури досліджено у контексті аналізу літератури та музичного мистецтва даного періоду.

На основе достояния художественной эпохи постмодерна проанализирован феномен толерантности. Мировоззренческие основы постмодернизма рассмотрены в контексте осознания плюрализма культурных традиций и отказу от их классификации на "высокие" и "низкие". Соотношение феномена толерантности и постмодерна художественной культуры исследовано в контексте анализа литературы и музыкального искусства данного периода.

In the article on the basis of post-modern artistic epoch property the phenomenon of tolerance is analysed. The world outlook bases of a post-modern are considered from point of awareness of cultural traditions pluralism and refusal of their classification into "high" and "low". Correlation of the tolerance phenomenon and post-modern artistic culture is explored in the context of literature and musical art analysis of the mentioned period.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4РОС)5-4 + Ш401.11

Рубрики:

Література

Ідея. Тема. Проблематика <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж14441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано взаємний вплив письменників, художників і лікарів на творчий процес їх професійної діяльності, як під час встановлення діагнозу, так і створення художнього твору.

Розкрито суть поняття "протоперсонаж". Розглянуто еволюцію поглядів на основні підходи до вчення про автора та героя (персонажа) як корелятивної діади. Описано активність протоперсонажа у порівнянні - зіставленні з поняттями "персонаж", "прототип". Наведено методологічне обгрунтування "химерності" як стильової домінанти сучасної української історичної прози. Описано феномени "химерності" оповіді як ефекти активності протоперсонажа і ця активність протоперсонажа є надійним пояснювальним принципом для явищ химерної оповіді, які традиційно розглядаються як наслідки свідомої активності біографічного автора. Систематизовано жанрові пріоритети "химерної" прози в аспекті, який визначає активність протоперсонажа. Проаналізовано епічне висловлювання як безпосередню тілесність надіндивідуального суб'єкта мовного буття - народ.

Розкрито теоретичні аспекти прикладного психоаналізу. Вперше у вітчизняній літературознавчій науці висвітлено конструктивну методологію психоаналітичного дослідження художнього твору з виходом на мікрорівень. Проаналізовано мікрообрази сновидного походження у творчості Ліни Костенко, зокрема, в її романі "Берестечко". Розглянуто архетипи Аніми / Анімусу як кореляти мікрообразів фемінно-маскулінного типу. Увагу приділено зовнішньо-внутрішній діяльності мікрообразів: архетипам Персони (Маски) / Тіні та способам їх вираження.

Раскрыты теоретические аспекты прикладного психоанализа. Впервые в отечественной литературоведческой науке освещена конструктивная методология психоаналитического исследования художественного произведения с выходом на микроуровень. Проанализированы микрообразы сновидного происхождения в творчестве Лины Костенко, в частности, в ее романе "Берестечко". Рассмотрены архетипы Анимы / Анимусы как корреляты микрообразов феминно-маскулинного типа. Внимание уделено внешне-внутренней деятельности микрообразов, архетипам Персоны (Маски)/Тени и способам их выражения.

Рассмотрены различные варианты осмысления модели мира в художественном тексте, показана неоднозначность трактования данной проблемы в современных литературоведческих изысканиях. Дано определение модели мира как восприятия, видения и сотворения художественной реальности на разных структурных уровнях. Рассмотрен статус модели мира в различных типах литератур (от средневековой до постмодернистской). Интерпретирована авторская, жанровая, экзистенциальная модели мира, способствующие осознанию коллективной, индивидуальной, культурной и литературной идентичности. Проанализированы особенности художественного выражения модели мира в авторском мифе, поэзии XVII - XVIII ст., произведениях В.Ф. Одоевского, Э.А. По, А.Н. Островского, Л.Н. Толстого, Д.С. Мережковского, У. Голдинга, А. Проханова, Д. Липскерова, М. Павича, И.А. Гончарова, В.П. Катаева, С.Н. Сергеева-Ценского, М. Цветаевой, В. Розанова, Л. Шестова, а также в одноактной драматургии украинских и польских модернистов и в русских пословицах.

  Скачати повний текст