Рассмотрена проблема разграничения интерпретации и толкования как двух способов понимания поэтического произведения. Уделено внимание вопросам живописной образности в поэзии, орудийности языка и проблеме эстетического завершения, миметическому искусству, сущности трагического, природе клятвенного слова.

Проаналізовано психологічні засади сприйняття літературної продукції: від давніх текстів, що базуються на міфологенному компоненті, до нових зразків, зокрема словесної реклами. Висвітлено історію усвідомлення ідеї рецепції в діахронічному аспекті. Розглянуто особливості формування рецептивної теорії наприкінці XX ст., розкрито її провідні положення та термінологічний інструментарій. Показано, що сенс і методологічні повноваження рецептивної поетики як поетики сприйняття художньої спадщини безпосередньо мотивуються психологічними факторами дискурсивної практики.

Проанализированы психологические основы восприятия литературной продукции: от древних текстов, основанных на мифологенном компоненте, до новых образцов, в частности словесной рекламы. Освещена история осознания идеи рецепции в диахроническом аспекте. Рассмотрены особенности формирования рецептивной теории в конце XX в., раскрыты ее главные положения и терминологический инструментарий. Показано, что смысл и методологические полномочия рецептивной поэтики как поэтики восприятия художественного наследия непосредственно мотивируются факторами дискурсивной практики.

Розкрито лінгвокогнітивні аспекти прагматики адресата англомовної художньої прози. Аналізуючи лінгвістичні моделі комунікації, важливо враховувати лінійні та нелінійні підходи до їх структури. Постмодерністський текст трансформується у різновид інтерактивного художнього твору, в якому читач стає одним із персонажів. Зроблено висновок, що текст містить конкретні прагматичні параметри: адресант, комунікативні інтенції, адресат, перлокутивний ефект.

Досліджено питання формування в учнів старших класів навичок діалогічного читання тексту, які є провідними чинниками, що впливать на результативність читацької діяльності. Визначено структуру та психологічні механізми діалогічного читання. Виявлено психологічні характеристики тексту, що зумовлюють активну взаємодію з ним читача. Обгрунтовано критерії сформованості комунікативної читацької компетентності, яка є однією з складових загальної читацької компетентності. Виявлено комплекс психолого-педагогічних умов, що забезпечують формування прийомів діалогічного читання в процесі вивчення творів художньої літератури. Розроблено та апробовано програму їх закріплення.

Изучено чтение как творческий процесс, в ходе которого происходит процесс сотворчества автора и читателя. Фокусируется внимание на стратегиях читателя-респонсера, оязыковленных в малых адгерентных к рекламируемому произведению текстах-регулятивах.

Описаны взаимодействие дискурсивных и повествовательных структур, делающее возможной интерпретацию текста.

Явище рецептивної трансгресії розглянуто у подвійному векторі (віковий та історичний виміри) на класичних прикладах ювенальної літератури соцреалізму, які, відхилившись від ідеологічного канону, перейшли, за бахтінським визначенням, у "великий історичний час". Казкова балада К. Чуковського "Муха-Цокотуха" та трилогія М. Носова про Незнайка свідчать, що трансгресивний рух текстів є наслідком їх активного функціонування у межах певного історико-культурного періоду та подоланням його меж. До аналізу залучено аргументацію герменевтичного кола, письменницькі корективи, відгуки провладних читачів та "ідеальні" рецептивні версії сучасних дітей, відтворені в анкетах. Простежено жанрово-імагологічний вектор трансгресії дитячого тексту, який бере на себе повноваження езопівської мови, попри те, що сприймається дитиною як оригінальний троп.

Изучено чтение как творческий процесс, в ходе которого происходит сотворчество автора и читателя. Внимание уделено характеристике читательской деятельности, а также рассмотрен статус читателя в интеракции актантов.

Рассмотрен процесс ориентации на читательское восприятие в творчестве А. Т. Твардовского. В центре внимания поэма "Василий Теркин", стихотворение "Я убит подо Ржевом", проявление в этих произведениях установки на общение с вероятным читателем.

Висвітлено проблему художньої інтерпретації в контексті сучасного літературознавчого дискурсу. Завдяки зіставленню понять "художня інтерпретація" та "художня інтерпретаційна модель" уточнено понятійний апарат, що уможливлює теоретичну концептуалізацію художньої творчості як інтерпретації.