Досліджено прозу М.Чулкова у контексті романного жанру. Простежено особливості форм генетично-контактних зв'язків (запозичення, наслідування, адаптації, алюзії, пародії), що мають місце у романах М.Чулкова "Пересмішник" та "Пригожа кухарка". Вивчено прозу М.Чулкова на рівні синхронії у разі зіставлення з творами М.Попова, В.Лєвшина, В.Карамзіна. Розкрито значення прози М.Чулкова у формуванні "низового" роману. Усвідомлено та оцінено місце літературної спадщини письменника в історико-літературному процесі. Простежено особливості впливу романів М.Чулкова на прозу XIX століття (М.Карамзіна, В.Наріжного, О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Салтикова-Щедріна, М.Лескова, І.Нечуй-Левицького) у процесі виявлення спільних тем, мотивів, образів, композиційних структур у творах.

Исследованы неизвестные страницы истории русской повести, романа, мемуаристики, литературной сказки. Русская проза века Просвещения рассмотрена как целостная система, развивавшаяся по пути от рукописной повести первой половины XVIII ст. к оригинальному русскому роману, мемуарно-автобиографическим жанрам и литературной сказке, становление и самоопределение которых происходило в процессе взаимодействия разных жанров и творческого усвоения европейской литературной традиции. Показано, что национальные принципы романного мышления, скрещиваясь с европейским опытом, рождали необычные для XVIII в. жанровые модели романа (авантюрно-философский роман), существенно трансформировали канонические для Европы жанровые установки (плутовская традиция в "низовом" романе). Основное направление эволюции русского романа - от "высокой" линии к "низовой", от авантюрного через антироман к социально-психологическому - обусловлено изменением представлений о мире и человеке.

Вперше в Україні виконано системне компаративне дослідження барокової рецепції середньовічного жанру “exemplum” в англійській і російській літературах кінця XVI - початку XVII ст. із залученням широкого європейського та позаєвропейського культурного контексту. На підставі компаративного аналізу їх репрезентативних зразків дослідження вперше зроблено висновок про опосередковану через відсутність прямих географічних контактів генетичну спорідненість пам'ятників англійської та російської барокової дидактики, яка грунтується на відтворенні різних культурних традицій, охоплених при становленні екземпліцитності як якості мистецтва слова доби середньовіччя, зокрема екземпліцитної аргументації античної риторики та релігійних практик західноєвропейських конфесій християнства, які залучали “exemplum” до гомілії, та нехристиянського сходу, зокрема іудаїзму. Показано, що барокова рецепція середньовічного “exemplum” в західноєвропейській традиції відбувається крізь призму "вторинної екземпліцитності", що склалася в епоху Відродження внаслідок ренесансного антропоцентризму та "розчепила" середньовічний ідеал, який складає змістову основу “exemplum”, на безліч "прикладів" випробування та становлення, співвіднесених із індивідуалізацією людської долі, тоді як східнослов'янське барокова дидактика грунтується безпосередньо на середньовіччі. Доведено, що національно-історична відмінність шляхів барокової рецепції середньовічного “exemplum” в Англії та Росії грунтується на варіативності часової-просторової організації художньої реальності, в якій відбувається екземпліфікація, та співвіднесення "свого" і "чужого" досвіду та концептів "випробування" і "становлення".