Освещена картина женского творчества 1860 - 1880-х гг., проанализирован процесс формирования самосознания русской образованной женщины. Раскрыты феминистические идеи и образы в романистике С.И.Смирновой-Сазоновой, А.Я.Панаевой, Ю.В.Жадовской. Представлена концепция женской личности в творчестве Н.Соханской. Рассмотрен вопрос о становлении образа "новой женщины" в романах Марко Вовчок. Определены особенности жанрового своеобразия романов писательниц второй половины ХІХ в.

Проаналізовано особливості художнього простору та часу в російській повісті з "я-нарацією" кінця 1880 - початку 1990 рр. З'ясовано філософсько-естетичне підгрунтя темпорально-просторового мислення репрезентативних авторів російської повісті (Чехова, Лєскова, Дмитрієва) та художні форми його втілення, тісно пов'язані з наративною стратегією творів. Проаналізовано традиційні та новаторські типи хронотопів, їх семантику, структуру та функції, процеси темпоралізації простору та спеціалізації часу як перспективні тенденції для прози XX ст.

Дисертація являє собою одну з перших спроб дослідження художньої специфіки російського історичного роману другої половини XIX століття в аспекті особливостей белетристичної літератури. Подається концепція розвитку жанру протягом 1850-1900-х рр.; обгрунтована його періодизація, а також внутрішня диференціація історичної романістики за напрямками. Окремо розглядаються складові художньої специфіки, пов'язані з ключовою для жанру категорією часу - хронотоп і історіософія, а також суспільне значення жанру.

Дисертація є першою спробою дослідження художньої специфіки російського історичного роману другої половини XIX ст. в аспекті особливостей белетристичної літератури. Розглянуто концепцію розвитку жанру протягом 1850-1900-х рр.; визначено його періодизацію, а також внутрішню диференціацію історичної романістики за напрямками. Окремо розглянуто складові художньої специфіки, пов'язані з ключовою у жанрі категорією часу - хронотоп та історіософію, а також суспільне значення жанру.