Освещены историко-литературные и теоретические проблемы функционирования и модификации традиций барокко в русской поэзии ХХ ст. Рассмотрены вопросы поэзии авангарда начала ХХ ст. и постмодернистской поэзии на основе типологической проекции в поэзии поэтического наследия эпохи барокко. Проанализировано художественное своеобразие современной поэзии в результате исследования процессов формирования типологических связей в истории литературы.

Освещена история русской литературы конца ХІХ - начала ХХ вв., описан историко-литературный процесс указанного периода. Рассмотрены вопросы формирования модернистской и неореалистической поэзии, проанализированы их основные признаки и отличия. Значительное внимание уделено творчеству ведущих поэтов "серебряного века", в частности, А.А.Ахматовой, В.Я.Брюсова, И.А.Бунина, М.А.Волошина, С.М.Городецкого, Н.С.Гумилева, С.А.Есенина, В.В.Маяковского, М.И.Цветаевой и др.

Проанализирован поэтический процесс конца ХХ ст. как новый тип целостности в аспекте культурной преемственности с предшествующей переходной эпохой - рубежом ХХ - ХХІ ст. Рассмотрены вопросы рефлексии модернизма в художественном сознании новейшей поэзии, проекции масонского кода в модернизме и в новейшей русской поэзии, деконструкции сакрализованного сознания тоталитарной культуры в русской концептуальной поэзии. Освещена типология подходов к изучению феномена религиозно-поэтического сознания, определены духовно-художественные координаты экзистенциальной модели сознания, специфика духовно-художественных поисков литературы Серебряного века и рубежа ХХ - ХХІ ст.

Досліджено явище екфрасису в літературному творі як поетичного прийому, що дозволяє адекватно виражати твори одних видів мистецтва за допомогою інших, зокрема, музики, образотворчого мистецтва та літератури у творчому доробку поетів "срібного віку". Виявлено загальні риси екфрасису, що відображає процес "перекладу" кодів музики та живопису на мову словесності. Проаналізовано та систематизовано художні прийоми та принципи поетів-модерністів, які у своїй поетичній творчості відтворюють враження, що виникли у зв'язку зі сприйняттям музичних творів або творів живопису. Охарактеризовано специфічні підходи (на межі словесного, музичного й образотворчого ряду) щодо прочитання літературного твору. Досліджено поетичну функцію образів пластичних мистецтв у творчості російських поетів початку XX ст. Розглянуто генезис і типологію музичних елементів у структурі поетичних творів, а також музичні образи (музиканта, символіку музичних інструментів) у російській поезії епохи модернізму.

Досліджено мовні засоби вираження лінгвістичних символів "вогонь", "вода", "земля", "повітря" у ліриці російських символістів. Проаналізовано лексичні та граматичні засоби експлікацій традиційних та індивідуально-авторських значень символів-стихій першоелементів буття у поетичному мовленні К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова. Описано структуру лінгвістичного символу та концепту як ядерної одиниці символу. Обгрунтовано лінгвістично-семіотичний підхід щодо аналізу символу у поезії російських символістів. На підставі виявлення семантичного наповнення лінгвістичних символів з'ясовано, що експліковані значення створюють єдиний змістовий символістський континуум - безперервну експлікацію традиційних та авторських значень від одного символу до іншого у ліриці поетів-символістів.

Здійснено типологічний аналіз рецепції античної міфології в поезії українського та російського символізму. Зроблено узагальнення та систематизацію наявної інформації щодо поетичної діяльності символістів, особливості їх сприйняття та відтворення античних міфем і міфологем. Проаналізовано міфеми, міфологеми, тематичні мотиви, основні засоби вираження ідейного змісту у поезії українського та російського символізму. Розглянуто специфіку образно-символічного втілення загального та конкретного поетами-символістами за використання міфологем та міфем.

Вперше виділено концептосферу релігійно-поетичної свідомості зазначених періодів в аспекті національної ментальності. Досліджено специфіку художнього втілення концептів Російського Христа, віри, духовного прочанства, юродства/святості, пекла/раю. Вперше репрезентовано типологію релігійно-поетичної свідомості, властиву російській поезії дослідженого періоду. Описано типи та структури традиційно-догматичного, парахристиянського, позаконфесійно-релігійного типів поетичної свідомості на рівні мотивного комплексу, образно-символічного втілення, жанрово-стильових модифікацій модерністської та новітньої поезії. Доповнено теоретичні уявлення про функціонування поетичного процесу кінця XX ст. на рівні стильових систем і тенденцій, що маркують його цілісність. Виявлено й описано механізми культурної пам'яті у контексті національної духовно-поетичної традиції. Вперше запропоновано типологію основних стратегій рецепції релігійно-поетичної свідомості в літературі зазначених періодів.

Вперше досліджено фетівську історико-літературну традицію на всіх етапах формування й еволюції поезії російського символізму (передсимволізм, "старші символісти", "молодші сиволісти"). До її основи покладено теоретичне обгрунтування сучасного розуміння базових понять: "традиція", "новаторство", "поетичний світ", "стиль", "літературний імпресіонізм" та осмислення фетівської лірики, символістської поезії як динамічних, еволюційних художніх вартостей. Проведено детальний генетико-порівняльний аналіз творчості Фета та поетів: К.Фофанова, Вол.Соловйова, Д.Мережковського, К.Бальмонта, В.Брюсова, О.Блока, що сприяло виявленню загальних закономірностей функціонування фетівської традиції в процесі самовизначення й еволюції російського символізму. Встановлено, що традиція Фета для поетів російського символізму виявилася не лише в засвоєнні та трансформації імпресіонізму й поетики "миті", особливо актуальних на початкових етапах його розвитку. У процесі еволюції символізму, також використовувалися різні складники поетичної спадщини Фета: діонісійський міфологізм та творчий есхатологізм.

Вперше запропоновано цілісну характеристику лірики Ю. Балтрушайтіса в історико-літературному контексті на матеріалі повної добірки його віршів, написаних російською мовою. Розглянуто специфіку поетичних образів у творах Ю. Балтрушайтіса, реконструйовано просторово-часову модель у них і визначено закономірності її розвитку. Виявлено особливості кольороназв, роль звуку у поезії митця, описано основні види звукопису та встановлено їх функцію в художньому тексті.

Исследовательский поиск направлен на выявление показателей диалога Андрея Ширяева с поэтической линией Серебряного века. Прослежены трансформации образной системы стихотворений О. Мандельштама, А. Ахматовой, А. Блока, М. Цветаевой, В. Каменского в рамках лирического сюжета стихотворения "Креольский дрозд поет все лучше с каждым днем...". Выявлены признаки близости авторскому сознанию А. Ширяева дионисийско-мистериального дискурса. Проанализированы признаки так называемой "апокалиптической" поэтики. Отмечена и некая тенденция тяготения к аполлоническим доминантам художественного мышления поэта-эмигранта. Осмыслено значение интертекстуальности и подтекста для создания ширяевского лирического сюжета.

Дисертація присвячена компаративному дослідженню поезії французького та російського символізму, на основі якого вперше цілісно проаналізовано та систематизовано основні елементи мотивного комплексу "туги життя" ("l'ennui de vivre"). У результаті компаративного аналізу визначено структурно-семантичні складові мотивного комплексу: танатологічні, ескапістські та релігійно-філософські мотиви, мотиви саморуйнування та любовної туги. З'ясовано типологічні збіги та відмінності у реалізації мотивного комплексу "l'ennui de vivre", особливості його прояву у поетичних творах окремих авторів, проаналізовано основні образи, які слугують для реалізації досліджуваного мотиву, а також поетичні переклади, що дало змогу повніше висвітлити не тільки типологічні збіги, а й контактно-генетичні зв'язки між французьким і російським символізмом.