На підставі аналізу всіх творів І.Франка діахронічно (за десятиліттями) та синхронічно розглянуто його віршування - метрику, ритміку, строфіку та римування. Частково охарактеризовано риму поета. З'ясовано питання щодо віршованої майстерності митця, визначено рівень його новаторства.

Досліджено українську версифікацію перших десятиріч XIX ст. щодо метрики, ритміки, строфіки та римування. Уперше в українському літературознавстві на підставі комплексного аналізу українських поетичних творів 1800 - 1839 рр. у діахронічному (за десятиліттями) та синхронічному аспектах визначено провідні тенденції розвитку метричного та строфічного репертуару, здійснено порівняння українського вірша з польським і російським віршуванням зазначеного періоду.

Досліджено українську версифікацію 1880 - 1890 рр. щодо метрики та ритміки. Вперше у вітчизняному літературознавстві на підставі віршознавчого аналізу значного масиву українських поетичних творів останніх десятиріч XIX ст. визначено тенденції розвитку метричного репертуару та з'ясовано співвідношення класичних і некласичних форм у поезії авторів даного періоду. Визначено типологічні риси основних розмірів. Встановлено спільне та відмінне між версифікацією східно- і західноукраїнських поетів. Одержані результати доповнюють уявлення про версифікаційні особливості української поезії останніх десятиріч XIX ст.

Досліджено румунську силабо-тонічну версифікацію ХІХ ст. щодо метрики та ритміки у порівнянні зі специфікою розвитку української силабо-тоніки 1800 - 1899 рр. Уперше в діахронічному контексті за періодами на основі віршознавчого аналізу значного масиву поетичних творів, статистично розглянуто румунську силабо-тонічну поезію XIX ст., визначено тенденції розвитку метричного репертуару румунських авторів, виявлено типологічні риси основних розмірів, установлено спільне та відмінне в румунській та українській силабо-тоніці XIX ст.

Досліджено українську версифікацію 1940 - 1950-х рр. у зрізі метрики, ритміки, строфіки, рими та римування. Вперше здійснено віршознавчий аналіз поетичних творів, надрукованих з 1840 до 1859 pp., з'ясовано співвідношення класичних і некласичних форм у версифікації цього періоду та проведено порівняння основних параметрів української версифікації середини XIX ст. із аналогічними даними щодо польського та російського віршування означеного періоду. Визначено співвідношення класичних і некласичних форм у поезії зазначеного періоду, встановлено спільні та відмінні риси версифікації авторів Східної та Західної України. Зазначено, що у 1940 - 1950-ті рр. українські поети вдавалися до силабічного та силабо-тонічного віршування. Частка силабічних форм у цей період переважає - 56 %. Серед української силабо-тоніки середини XIX ст. найпопулярнішими були двоскладові розміри. Частка трискладовиків у метричному репертуарі того періоду становила тільки 8 %. У 1940-ві рр. серед трискладовиків панують Амф4, Амф2, АмфЗ. У межах анапестичних розмірів переважали тристопові структури. Українські автори апробовували також Ан2 та впорядковані різностоповики. Зафіксовано кілька творів з використанням "думового" вірша. Вдавалися поети і до верлібру та силабо-тонічного відповідника гекзаметра. Силабо-тонічні ПК у 1940-ві рр. були властиві 0,7 % творів.

Наведено результати дослідження, присвяченого вивченню румунської силабо-тонічної версифікації XIX століття щодо метрики та ритміки у порівнянні зі специфікою розвитку української силабо-тоніки 1800 - 1899 років. Уперше в діахронічному зрізі за періодами, на основі віршознавчого аналізу значного масиву поетичних творів, статистично розглянуто румунську силабо-тонічну поезію XIX століття, визначено тенденції розвитку метричного репертуару румунських авторів, виявлено типологічні риси основних розмірів, установлено спільне та відмінне в румунській та українській силабо-тоніці XIX століття.