Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)6-328.88

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено дослідженню екзистенційної естетики у творах українських авторів ХХ ст. (Є.Плужника, В.Стуса, І.Калинця) на рівні репрезентації її як художньо-естетичного методу. Аналізуючи теоретико-методологічні засади концепції екзистенціалізму та історико-соціальні передумови виникнення екзистенціалістської філософічності в культурологічному процесі України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., автор доводить об'єктивний характер існування екзистенційності як художньо-естетичного методу. Розкриваючи специфіку методології опрацювання художнього тексту, автор доводить правомірність використання обраної методологічної бази дослідження. Виявлення типізованих засобів і прийомів створення екзистенційної поетики текстів надають змогу визначити специфіку екзистенційної естетики як художньо-естетичного методу.

Висвітлено специфіку ключових для екзистенціального мислення мотивів людської екзистенції та способи втілення авторської інтенції в художньому тексті літератури ХХ ст. у контексті екзистенціальних модусів і парадигм. З'ясовано філософську основу та образно-міфологічну систему екзистенціальної рефлексії сучасної української прози. Виявлено плюральну, поліаспектну, діалектично-протилежну та непоєднувану поетику втілення образів і характерів у сучасний художній текст.

Досліджено поетичну спадщину М.Драй-Хмари у контексті київської "неокласики". З'ясовано особливості його індивідуальної творчої манери, розглянуто стилетвірні домінанти (світоглядні й мовностилістичні) та провідні мотиви стильової парадигми. Поетичний доробок митця розглянуто у діахронно-синхронному контексті української літератури епохи бароко та новітньої доби. Проаналізовано притаманні стилю поета "неокласичний", символістський, неоромантичний, реалістичний і необароковий дискурси, з'ясовано домінантний чинник стильового синкретизму. На рівні мікроаналізу досліджено поетику лірики, її специфіку, новаторство та зв'язок з традицією. Доведено, що виявлені у художній спадщині М.Драй-Хмари елементи синкретизму (змістового і формального) є основою неповторної творчої манери митця і свідчать про його пошук нових шляхів подолання деструктивних тенденцій новітньої епохи.

Досліджено прозу Ю.Андруховича на основі теорій постмодернізму (Ж.-Ф.Ліотара), постструктуралізму (Ж.Дерріди), формалізму (В.Шкловського) та їх методологічних підходів. Значну увагу приділено особливостям індивідуального творчого переломлення постмодерністської філософії у текстах письменника. Філосовські засади постмодернізму розкрито на ідейно-образному та жанрово-композиційному рівнях у романах "Рекреації", "Московіада" та "Перверзія" у контекстах слов'янських, а також євро-американських постмодерністських літератур. Детально проаналізовано специфіку поетики та стилю романістики митця.

Комплексно досліджено творчість М.Йогансена у контексті українського авангарду 1920 - 1930 рр. Встановлено взаємозв'язок між філософією слова та світу у творчості письменника та проведено аналогії з творчими шуканнями поетів-авангардистів. Прозовий доробок М.Йогансена проаналізовано у контексті експериментальної прози 1920 - 1930 рр. а також синтезу елементів мистецтв, культивованого авангардом.

Розглянуто типологічні риси ідеологічно-естетичного руху, етіологію українського авангарду, специфіку реалізації стильових напрямків (футуризму, конструктивізму, експресіонізму, сюрреалізму), характер авангардистського експерименту в межах кожного напряму. Літературний авангард осмислено як явище конкретно-історичне, дискурсивне та органічне в національній культурі. Історичному авангарду в Україні властива автентичність експерименту, виразність ідеологічних установок, функціональність, техніцизм, близькість до соціальних та наукових дискурсів. Повоєнний авангард об'єднує спадкоємні явища сюрреалізму і стильові ерзаци, частково актуалізуючи формалістичні пошуки попереднього періоду. Значну увагу приділено проблемі стилізації, яка призводить до поступового розчинення авангардистського експерименту в синхронних дискурсах.

На підставі багатопланового метакритичного дослідження сформульовано основні положення естетичної концепції постмодернізму, для пошуку сенсу змін в сучасній культурі у зв'язку з соціально-політичними та психологічними аспектами українського досвіду. Термінологізовано для української гуманітарної науки ряд понять і категорій постмодернізму. Виявлено обсяг і межі даного культурно-стильового явища. Запропоновано найновіший масив критичної та художньої літератури в Україні.