Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334 + Ш400.13

Рубрики:

Література

Художність літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40526 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334 + Ш400.13

Рубрики:

Література

Художність літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40526 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334 + Ш400.13

Рубрики:

Література

Художність літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40526 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334 + Ш400.13

Рубрики:

Література

Художність літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: ДС40526 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС40432 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС40432 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС40432 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС40432 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС49649 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено одну з перших спроб розгляду української ліро-епічної прози ХІХ-ХХ ст. в якості явища, неподільного на сегменти з однозначною їх історичною пропискою у часі, що спонукав чи був просто причетним до їхньої першоз'яви. Цим часом автор небезпідставно вважає усе минуле українського народу, котрий якраз цьому різновиду прозового мислення передав виплекану упродовж віків мову, а з тим і художньо-духовні її скарби, які цей народ формували і берегли. Загальноцивілізаційна вартість наголошених скарбів у дослідженні розглядається на доволі широкому філолого-філософському тлі: праці Гегеля, О.Потебні, М.Бердяєва, М.Гайдеггера, К.Ясперса, К.Юнга разом із літературно-критичним спадком Д.Чижевського, С.Єфремова, М.Зерова, Ю.Шереха є органічною складовою авторських міркувань про художній феномен "українського реалізму", його духовну ауру та націєтворчий зміст.

Комплексно розглянуто письменницький епістолярій доби сталінізму, його функції в українському літературному процесі 20-50-х років ХХ ст. На матеріалі приватної кореспонденції М.Вороного, В.Винниченка, М.Хвильового, М.Куліша, М.Рильського, О.Довженка, І.Багряного, А.Антоненка-Давидовича та інших українських митців досліджено специфіку письменницького листування, простежено генезис вітчизняної епістолографії у спадкоємних зв'язках з європейською епістолярною традицією. Автор виокремлює ряд найважливіших жанрових різновидів епістолярної спадщини українських письменників, зокрема, епістолярну критику, публіцистику, відкрите листування та художні епістоли. Розкрито роль кожного з цих жанрових різновидів письменницького листування в літературному процесі за умов його цензурних обмежень.

На матеріалі тематично близьких романів "Я, Богдан" П.Загребельного, "Хмельницький" І.Ле, "Гомоніла Україна" П.Панча здійснено зіставне дослідження складу, структури та функцій власних назв різних класів, окреслено особливості авторської трансформації ономастичної лексики в художньому тексті, визначено індивідуальні особливості стилів названих авторів.

У роботі аналізується специфіка письменницького епістолярію, його функції в українському літературному процесі 20-50-x років XX ст. Розглядаються теоретичні аспекти дослідження епістолярної спадщини митців, висвітлюються спадкоємні зв'язки з європейською епістолярною традицією та своєрідність української епістолографії у добу 20-50-x pp. XX ст. На матеріалі приватної кореспонденції вітчизняних письменників вивчаються їхні погляди на роль і завдання літературної критики, характеризуються особливості функціонування епістолярних літературно-критичних оцінок та їхній вплив на тогочасний літературний процес. У дисертації досліджуються також епістолярна публіцистика, відкрите листування і художні епістоли М.Вороного, В.Винниченка, М.Хвильового, М.Куліша, М.Рильського, Ю.Яновського, О.Довженка, І.Багряного, Є.Маланюка, Б.Антоненка-Давидовича та інших письменників означеного періоду, що жили й працювали як в Україні, так і в еміграції.

За співвідношенням із основними стильовими течіями сучасної української літератури 80 - 90-х р. ХХ ст. у дисертації визначено і досліджено особливості трьох жанрово-стильових різновидів сучасної української новели: а) реалістично-аналітичної; б) лірико-романтичної; в) комічної. Така систематизація дає змогу глибше простежити специфіку парадигми внутрішніх модифікацій жанру кожного з різновидів новели 80 - 90-х р. ХХ ст., осмислити філософсько-інтелектуальну концепцію сучасної української прози. У роботі вперше зроблено спробу комплексного літературознавчого аналізу жанру учасної новели. Аналітично-узагальнюючі спостереженя над новелістикою 80 - 90-х років ХХ ст. дають можливість ввести індивідуальні творчі досягнення письменників цього періоду в контекст літературознавчих уявлень про жанр сучасної новели.

Дисертацію присвячено дослідженню процесу становлення та розвитку стилю "романтика вітаїзму" (активний романтизм) в українській прозі 20-30-x років та в еміграційній літературі 40-x років XX століття. Згідно з позицією автора, означений процес умовно диференціюється на чотири періоди: 1) становлення "романтики вітаїзму"; 2) активний романтизм періоду зрілості; 3) періоду занепаду активного романтизму; 4) активний романтизм "другої хвилі". Запропонований підхід підтверджено конкретним текстуальним аналізом з урахуванням стильових домінант кожного з означених періодів, впливу на функціонування стилю літературного середовища та виявів вітаїстичної концепції у творчості окремих письменників.

Здійснено семантико-стилістичний аналіз хронологічно маркованої (застарілої) лексики, засвідченої в українських історичних романах другої половини ХХ ст. З'ясовано зміни у семантичній структурі хронологічно маркованих одиниць. Здійснено аналіз семантичних зв'язків у середині тематичних груп і визначено специфіку та напрямки еволюційних процесів у семантиці застарілих лексем. Виділено основні семантичні групи архаїзмів та історизмів. Простежено достовірність співвідношення аналізованих слів з описуваним періодом. Виявлено лексеми-анахронізми. Досліджено контекстуальні особливості лексичних значень історизмів та архаїзмів, прийоми введення їх у тканину художніх творів.

Дисертація присвячена дослідженню художнього світу української імпресіоністичної повісті 20-х років XX століття. Головну увагу приділено жанротворчим пошукам митців, інтертекстуальності та внутрішній дискусійності, літературознавчому аналізу творів А.Головка, М.Івченка, М.Ірчана, Г.Косинки, Г.Михайличенка, В.Підмогильного, О.Турянського, Ю.Яновського. Повість розглядається як цілісна структура в плані вивчення домінуючих ознак її поетики, концепції героя, структури тексту (сюжет, композиція, конфлікт, часово-просторові координати).

На основі теоретичних та експериментальних досліджень розроблено систему роботи над українською новелістикою 20 - 30-х років XX ст., що вивчається у старших класах загальноосвітньої школи. Значну увагу приділено поглибленій роботі над текстом з використанням знань з теорії літератури про природу жанру, ефективному використанню лінгвостилістичної роботи та сучасному прочитанню новел 20 - 30-х років XX ст. З позицій сучасного літературознавства розглянуто природу новелістичного жанру, психологічні аспекти художнього сприймання новелістики старшокласниками та використання сучасних форм, методів і прийомів навчальної роботи.

Визначено особливості роману-притчі та повісті-притчі, дві функції традиційної притчі у структурі великої прози: як ідейного центру твору та засобу поглиблення зображуваного. Виявлено залежність жанрових ознак "вбудованих" притч від функції, яку вони виконують у художньому творі. Розглянуто "химерну" стильову течію в українській літературі, характеристики притчеподібних творів (або нової якості художніх творів - притчевості).

Досліджено художній світ української імпресіоністичної повісті 20-х рр. ХХ ст. Головну увагу приділено жанротворчим пошукам митців, інтертекстуальності та внутрішній дискусійності, літературознавчому аналізу творів А.Головка, Г.Косинки, М.Хвильового, Г.Михайличенка, В.Підмогильного, М.Івченка, М.Ірчана, О.Турянського, В.Яновського. Повість розглянуто як цілісну структуру в плані вивчення домінуючих ознак її поетики, концепції героя, структури тексту (сюжет, композиція, конфлікт, часово-просторові координати).