Визначено принципи формування архітектури громадських будівель і споруд спілки архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Висвітлено творчу діяльність та біографію Ф. Фельдмана та Г. Гельмера. Досліджено та систематизовано результати проектування та будівництва будівель і споруд у центральній і Східній Європі у контексті порівняння зі світовим архітектурним досвідом. Грунтуючись на результатах досліджень понад 50-ти будівель у дев'яти містах України, Австрії, Польщі, Словаччини, Угорщини, запропоновано класифікацію архітектурної типології Ф. Фельнера та Г. Гельмера, визначено принципи їх архітектури, які є актуальними для сучасного архітектурного розвитку міст України. Розроблено рекомендації щодо напрямків розвитку архітектури. Наведено приклади впровадження актуальних принципів архітектури Ф. Фельнера та Г. Гельмера та їх розвитку в 11-ти проектах різних рівнів і двох збудованих об'єктів. На підставі узагальнення результатів діяльності Ф. Фельнера та Г. Гельмера, спрямованості сучасних наукових досліджень і практичної діяльності архітекторів в Україні, а також на базі розвинутих завдяки проведеним дослідженням актуальних архітектурних принципів запропоновано архітектурний ряд важливих громадських будівель у вигляді конкретних проектних пропозицій.

Розглянуто особливості індивідуального композиторського стилю Ф. Шрекера на прикладі опер "Далекий дзвін", "Іграшка", "Христофорус, або Видіння опери". Центральною проблемою дослідження є проблема цілісності багатоскладового стилю композитора. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю перегляду усталених і часто неповних характеристик та оцінок творчості Ф. Шрекера. Проаналізовано вербальний та музично-інтонаційний ряди даних опер. Детальний аналіз лібрето різних за жанром опер дозволив розкрити своєрідність художнього методу Шрекера-лібретиста та виявити втілені у даних творах літературні та філософсько-естетичні тенденції на межі ХІХ - ХХ ст. Охарактеризовано особливості музичної мови та драматургії даних опер, проведено їх стильовий аналіз і зроблено висновок щодо природи індивідуального музичного стилю композитора.

На прикладі реновації віденських газосховищ досліджено особливості реорганізації промислових об'єктів та розглянуто варіанти наповнення їх внутрішніх просторів новими архітектурними елементами. Виявлено композиційні прийоми організації внутрішнього простору при рефункціоналізації газосховищ з об'єктів промислового спрямування в об'єкти житлового та громадського призначення. Встановлено, що, залежно від проектної ідеї автора, ідентичне предметно-просторове середовище може бути реорганізовано різними способами.

Висвітлено вплив Ф. Кіслера на формування єдиного пластичного мистецького простору на противагу поширеним в той час ідеям "чистої архітектури". Основний внесок Кіслера в теорію дизайну полягав в тому, що він поставив на перше місце не предмет і не групу предметів, а процес взаємодії різних компонентів один з одним і з мінливою реальністю. Винайдений ним термін "корреалізм" використовувався для дослідження тривалої взаємодії між людиною та навколишнім середовищем, як техногенним, так і природнім. Таке дослідження базувалося, з одного боку, на експериментальному, а з іншого - на інтуїтивному осягненні процесів. Переосмислення Ф. Кіслером традиційних підходів до мистецтва стало поштовхом для формування нового просторового мистецтва.

Розглянуто зміни в парадигмі творення та розуміння мистецтва та архітектури у XX ст., а також шлях становлення видатного філософа, архітектора та дизайнера Ф. Кізлера та його вплив на просторові експерименти.

За результатами дослідження творчої спадщини всесвітньовідомих архітектора та сценографа Ф. Кізлера і сценографа й архітектора Є. Лисика були виявлені деякі спільні риси в творенні ними архітектури та сценографії. Головною з яких виявилося бажання митців надавати своїм формальним творам архітектурно-сценографічного мистецтва якостей безмежності в часі та просторі.

Життєвий і творчий шлях Ф. Кізлера є прикладом постійного дослідження світових здобутків у різних галузях науки та культури. Ці пошуки знайшли відображення у його власному творчому методі "гнучкої" архітектури, що базувався на ідеї безмежності простору, який згодом утвердився в напрямі "кореалізм", основою якого була постійна взаємодія між людьми та природним і технологічним середовищем їхнього існування. Багатофункціональність і мобільність простору є основними вимогами сьогоднішнього дня. Тому ідеї Ф. Кізлера про гнучкий "перетікаючий" простір, із вільним плануванням, що може легко змінюватися, вплинули на творчі методики сучасних архітекторів П. Айзенмана, Т. Мейна, Ф. Гері та інших. Зараз, коли у світі зростає зацікавлення мистецтвом та архітектурою XX ст., збільшується необхідність вивчення творчого доробку знакових персоналій, що зробили неоціненний вклад у світову культурну спадщину розробкою численних експериментів, які ще не отримали повного втілення та чекають свого часу.

Проаналізовано архітектурно-просторові рішення архітектурного об'єкта, збудованого за ідеєю Ф. Кізлєра у співавторстві з А. Бартошем - архітектурного комплексу Храму книги, поблизу пагорба Гіват-Рам у Західному Єрусалимі. Досліджено передумови формування світогляду архітектора, що пов`язані з походженням і містом народження - Чернівцями з потужною на той період іудейською общиною, де його батько займав одне з чільних місць. Надано аналіз ідеологічних і семіологічних складових художніх рішень. Святе письма іудаїзму, зокрема С. Йецира, як транскрибування колористики екстер'єрів архітектурного комплексу. Своєю чергою, елементи формоутворення синтезовано за допомогою стилізації та творчого перевтілення форм головуючих атрибутів іудаїзму.

Висвітлено результати навчального проектування на кафедрі дизайну архітектурного проектування Національного університету "Львівська політехніка", в якому використовувалися та розвивалися футуристичні ідеї Ф. Кізлера; які неодноразово, протягом останніх 20 років, експонувалися кафедрою на різноманітних виставках.

Висвітлено вплив ідей архітектора Ф. Кізлера на проектування Представництва Ватикану у Львові. Ці ідеї були досліджені та розвинені в наступних футуристичних проектах Кізлера: Проект хмарочоса, 1930; Музей сучасного мистецтва, 1931; Проект дубль-театру, Бруклін, Нью-Йорк, 1925 - 1927 та ін.