Висвітлено різнобічні грані духовного перетворення сучасного буття у його протиріччях, філософські проблеми музикознавства в онтологічному й аналітичному аспектах. Проаналізовано драматичні та трагічні долі видатних одеських музикантів, композиторів, педагогів, а також питання історичного становлення музичних стилів, жанрів, стильових і фактурних понять. Наведено відомості про інструментарій, літературні та нотні джерела, склад інструментальних і хорових колективів, артикуляцію, динаміку, звуковедення. Охарактеризовано вітчизняні (у т.ч. російські) виконавські та педагогічні школи, серед яких - школа Г.Нейгауза, Т.Кравченко, Одеська вокальна школа, віолончельна школа у Києві.

Досліджено основні історико-теоретичні засади, на яких грунтувався процес музично-естетичного виховання в Україні у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано соціально-економічні процеси, які впливали на стан освіти і музично-естетичного виховання українського народу у зазначений період. Висвітлено діяльність видатних українських громадських діячів, митців, а також громадських та музичних товариств, аматорських організацій, закладів освіти та мистецтва та визначено їх роль у розвитку теорії й практики музично-естетичного виховання.

Досліджено життєвий та творчий шлях українського хорового диригента, неперевершеного знавця й інтерпретатора народної пісні Нестора Городовенка (1885 - 1964 рр.). На основі великого фактологічного та документального матеріалу висвітлено нелегку долю видатного митця-патріота та розглянуто драматичні сторінки з історії національної музичної культури.

Розглянуто актуальні питання композиторської творчості та виконавської інтерпретації, теорії і практики музичного виконавства та педагогіки. Висвітлено основні теоретично-технологічні аспекти формування виконавської майстерності саксофоніста, психологічні аспекти художньої майстерності виконавця-інструменталіста, еволюції бандурного виконавства. Наведено порівняльний аналіз інтерпретації барокової музики, розвитку ансамблевого баянно-акордеонного виконавства в Україні, формування та розвитку Київської оперно-симфонічної диригентської школи 1920 - 1990 рр. як цілісної системи "виховання - навчання" виконавців.

Рассмотрены актуальные вопросы композиторского творчества и исполнительской интерпретации, теории и практики музыкального исполнительства и педагогики. Освещены основные теоретико-технологические аспекты формирования исполнительского мастерства саксофониста, психологические аспекты художественного мастерства исполнителя-инструменталиста, эволюции бандурного исполнительства. Приведены сравнительный анализ интерпретации барокковой музыки, развития ансамблевого баянно-аккордеонного исполнительства в Украине, формирования и развития Киевской оперно-симфонической диригентской школы 1920 - 1990 гг. как целостной системы "воспитания - обучения" исполнителей.

Висвітлено листування відомих композиторів Р.М.Глієра і Б.М.Лятошинського, а також деякі листи членів їх родин, які доповнюють і пояснюють важливі події та факти творчих біографій кожного з дописувачів.

Освещена переписка известных композиторов Р.М.Глиера и Б.М.Лятошинского, а также некоторые переписки членов их семей, которые дополняют и поясняют важные действия и факты творческих биографий каждого из них.

Проанализировано творчество отечественных композиторов и основные этапы развития музыкального процесса в Украине в 1990 - 2006 гг. Показан существенный вклад В.Сильвестрова и Ю.Рожавской в развитие украинского музыкального искусства, проанализирована новая концепция творческого союза. Рассмотрены особенности становления и развития национальной оперы, охарактеризовано основные тенденции постмодерна в украинской музыке.

Досліджено географію, форми самореалізації, творчий потенціал найбільш яскравих випускників культурно-мистецьких закладів Рівненщини. Розкрито спроби формування відповідних мистецьких шкіл у цих закладах, проведено аналіз причин саме такого розвитку культурно-мистецької освіти, тенденції її подальшого розгортання в краї. Здійснено спробу класифікації майстрів художньої фотографії, проаналізовано форми їх участі у виставковій діяльності, творчі здобутки окремих із них. Проаналізовано тематичний репертуар окремих художніх аматорських колективів і виявлено принципи його добору під час міжнародних і всеукраїнських імпрез; виявлено тенденції у репертуарній політиці, зміни, що відбуваються під впливом творчих контактів із професійними колективами та митцями далекого та близького зарубіжжя, масової культури. Проведено частковий аналіз археологічної науково-дослідної діяльності краєзнавчого характеру, здійснену свого часу Б. Возницьким, І. Свєшніковим, Б. Прищепою, Ю. Нікольченком, Т. Пономарьовою та ін., що організовувалася в регіоні і на цій підставі виявлено тенденції наукового пошуку у даній царині. Розкрито культурний потенціал регіонального "зеленого туризму", досліджено його особливості саме на Рівненщині. Акцентовано увагу на нових формах співпраці органів державної влади та митців у питаннях розробки національно-культурної проблематики, стимулювання художньої діяльності населення загалом. Вперше здійснено спробу виявити та створити узагальнений образ регіонального митця (художника) краю.

Висвітлено проблему впливу друкованих засобів масової інформації на формування музичних смаків. Запропоновано модель класифікації періодичних видань, що висвітлюють питання музичної культури.

Проведено комплексний аналіз процесу формування та реалізації державної політики у сфері музичної культури в Україні на регіональному рівні. Узагальнено існуючі наукові підходи до визначення категорій державної політики у сфері культури та подано визначення сутності "державна політика у сфері музичної культури" та "регіональна музична культура". Досліджено основні механізми здійснення місцевими органами влади державної політики у сфері музичної культури. Розкрито роль державного управління процесом становлення інфраструктури та музичної індустрії в регіоні, формуванням музичної культури населення засобами музичного мистецтва. Визначено шляхи підвищення ефективності державної політики у сфері музичної культури. Запропоновано основні напрямки удосконалення організаційно-економічного та нормативно-правового забезпечення розвитку музичної культури, модернізації її інституційної та кадрової бази, можливостей запровадження механізмів регулювання культурної сфери з зарубіжного досвіду.