Скачати повний текст

Розглянуто проблему жанрової моделі мотету у музичній практиці західноєвропейських і українських композиторів XII - XVIII ст. (Ф. де Т.Вікторія, Ф. Анеріо, К.Джезуальдо, Ф.Куперена, Д.Терраделаса, И.Йомедлі, Г.Шютца, І.С.Баха). Досліджено всі етапи формування жанротвірних питань розвитку жанру у аспектах: текстовому, ритмічному, інтервальному, фактурному. Проаналізовано жанрові ознаки мотету у сучасному хоровому мистецтві XX ст., а саме: у творах А.Веберна, І.Стравінського, Ф.Пуленка, А.Ушкарьова, А.Грінберга, Л.Дичко. Виявлено вокально-хорові складності під час виконання. Їх ступінь змінювався за етапами розвитку жанру. З'ясовано особливості національних шкіл. Вивчено проблему розробки виконавських рекомендацій. За результатами досліджень визначено, що у XX ст., зазнавши відомих модифікацій, збагачений новими гармоніями, формами, музичними засобами виразності, мотет відіграє важливу роль як жанровий різновид, а також відроджується у сучасному музичному мистецтві.

Лютеранський мотет представлено як окремий жанровий різновид, виявлено ряд характерних ознак, окреслено найважливіші етапи його становлення. Основний акцент зроблено на мотетах видатних композиторів-романтиків і митців першої половини XX ст., твори яких продовжили лінію німецького мотету та стали важливим етапом на шляху еволюції жанру. Проведено комплексний аналіз мотетів Ф. Мендельсона, Р. Шумана, И. Брамса та М. Регера, що репрезентує самобутнє трактування цього традиційного жанру загальновизнаними майстрами німецького романтичного мистецтва. Встановлено обставини написання мотетів, особливості відбору та компонування текстів, специфіку музичної мови та визначено їх місце в доробку композиторів, що збагачує наукове уявлення щодо загальної картини творчості, а розміщення мотетів у контекст багатовікової лінії розвитку жанру сприяє її цілісності. Здійснено перший крок у вітчизняному музикознавстві на шляху вивчення духовного доробку найвидатнішого лютеранського композитора першої половини XX ст. X. Дістлера.