Розкрито суть, міфологічний і релігійний зміст української симфонії, яка сприймається як невід'ємна частина духовної культури народу.

Раскрыта суть, мифологическое и религиозное содержание украинской симфонии, которая воспринимается как неоъетмлемая часть духовной культуры народа.

Висвітлено образно-смислову специфіку використання тембру труби в симфонічних партитурах Б. Лятошинського та С. Людкевича. Визначено передумови символіки тембру труби у цих композиторів на підставі яких розглянуто трактування інструменту у фольклорних традиціях і у творчості митців XVIII - XIX ст. Відзначено, що в симфоніях, симфонічних поемах, увертюрах, сюїтах Б. Лятошинського та С. Людкевича даний музичний інструмент мав тлумачення, відповідне до індивідуальних образних концепцій кожного твору та зумовлене індивідуальними особливостями стилю кожного композитора. Висвітлено своєрідність перевтілення тембру труби у творчості Б. Лятошинського та С. Людкевича та з'ясовано певні розбіжності у їх трактуванні, зокрема, для Б. Лятошинського переважальною визначено експресивну образність, тяжіння до втілення колосальної напруги конфліктів, що вимагало майстерного тембрового висвітлення, динамізації розвитку за допомогою посилення ролі мідних духових інструментів, введення їх навіть на початкових етапах розвитку тем, особливо активних, напористих головних партій, а у С. Людкевича, незважаючи на пізньоромантичний орієнтир його стильової домінанти, відзначено більш обережне, спокійне використання мідної групи, "приберігання" її сильної яскравої звучності, передусім для кульмінаційних зон розвитку.

Наведено поняття "зміст художнього твору", а також методологію аналізу симфонії. Запропоновано системне трактування категорій "узагальненість - конкретність", з метою цілісного сприйняття симфонії подано тлумачення узагальненості. Розроблено ієрархію категорій, універсальних і специфічних понять філософії, естетики, музикознавства з використанням дедуктивного та індуктивного методів пізнання загального закону взаємодії понять "загальне" й "одиничне". Виявлено художні та виховні властивості симфонії як чинники аксіологічного аспекту змісту. Категорії "історичне - логічне" визначено як узагальнення-оцінку змісту симфонії: як соціальний феномен (історичне), цілісну художню композицію (логічне). Цілісність і системність методології аналізу симфонії здійснено завдяки взаємодії понять "соціально-моральний ідеал", "пізнання - оцінка", "естетичний ідеал". Зазначено, що відображення дії цих понять у свідомості реципієнта є першоосновою здатності до об'єктивного сприйняття змісту твору й естетичного судження про нього. Досліджено процеси досягнення "естетичного ідеалу" як художньої мети шляхом системи чинників та носіїв стильових властивостей симфонії. Створено критеріальні засади обгрунтування всіх параметрів жанрово-видових характеристик симфонії.

Висвітлено естетико-культурологічні передумови алеаторики в сучасній музиці, фактори та причини її появи та широкого використання композиторами різних національних культур. Виявлено історичні коріння алеаторики, її генезис у музичному мистецтві попередніх епох. Розкрито понятійну сутність алеаторики, її науковий тезаурус, різноплановість музикознавчих підходів до її трактування. Узагальнено існуючі типології алеаторичних прийомів в композиторській творчості з виходом на систему авторських позначень. Виявлено особливості творчого процесу композитора у зв'язку з художньою реалізацією принципу випадковості. На матеріалі оркестрових творів українських композиторів, створених в останні десятиліття ХХ ст., проаналізовано способи роботи з алеаторною технікою, її функціонування в цілісній композиції. Розкрито смислотвірну роль алеаторики в організації семантичного простору творів різної стильової орієнтації, її вплив на оновлення структурно-семантичного інваріанта жанру симфонії.

Проаналізовано феномен метадискурсу, як форми сприйняття музичного твору, що залишається поза увагою сучасного музикознавства. Принципи художнього мислення українського композитора ХХI ст. В. Антонюка розглянуто саме в цьому аспекті. Для аналізу обрано його перші чотири симфонії, написані в 2011 - 2014 рр. Виявлено закономірності, що дають можливість розглядати симфонічну творчість як цілісне музичне полотно, єдине дискурсивне поле. Естетико-художні інтенції композитора спрямовані на створення суцільного наративного простору, що підтверджується використанням композиційного принципу монотематизму як засобу формування полілогу між окремими частинами та цілим. Такий підхід робить доцільним розгляд його творів як ряду комунікативних подій і надає можливість сприймати окремі симфонії як частини великої розімкнутої композиції.

Висвітлено життя та творчість видатного українського композитора Михайла Вербицького. Наведено аналіз його симфоній.

У дисертації виявляються типологічні показники й тенденції розвитку тембрової семантики духових інструментів, доводиться фундаментальне значення жанрової форми циклічної симфонії в історичному процесі становлення семантичних функцій тембрів духових інструментів. Визначаються провідні музикознавчі підходи до явищ інструментального тембру, тембрової семантики, тембрової драматургії, висвітлюються сучасні досягнення у галузі інструментально-оркестрової тембрології. Виявляється, що виникнення, жанрова стабілізації та стильова еволюція циклічної симфонії як найвищої форми абсолютної «чистої» музики завдячують багатоманітності функцій оркестрових інструментів, тобто організованій сукупності інструментальних тембрів, серед яких важливе місце посідають тембри дерев’яних та мідних духових інструментів. Висвітлюється історична еволюція жанрової форми циклічної симфонії; розглядаються семантичні функції партій дерев’яних та мідних духових інструментів в оркестровому складі та драматургії циклічної симфонії в творчості Й. Гайдна та В. Моцарта. Розкривається значення симфонічного методу П. Чайковського у становленні системи семантичних модальностей духових тембрів; визначаються виконавсько-інтерпретативні фактори образного функціонування оркестрових духових тембрів, з залученням інтерпретації симфонічних творів П. Чайковського сучасним грецьким диригентом Т. Курентзисом. Системні образно-смислові властивості духових інструментів, композиційно-драматургічні функції та семантичні модальності тембрів духових інструментів характеризуються як детермінанта канонічних жанрових рис циклічної симфонії. Вивчення тенденцій типологізації тембрової семантики в симфонічній музиці XX століття (зокрема в творчості Б. Тищенка та В. Губаренка) дозволяє доводити роль тембру духових інструментів як канонічного чинника симфонічної семантики.