Дисертацію присвячено питанням музично-сценічної творчості М.В.Лисенка, яка розглядається у повному обсязі. Розроблено новий теоретичний напрямок, який грунтується на категорії "картина світу". Встановлено, що "Наталка-Полтавка" - твір культури усного типу в межах авторської творчості, інваріант жанру співогр, який є національним жанром професійної музично-театральної культури України. Твір "Сапфо" вперше розглядається як нова художня концепція "відкритої картини світу". Аналізується клавір "Тараса Бульби" як самодостатній твір М.Лисенка. Пропонується загальна періодизація творчості композитора, вказується на її залежність від процесу національної самоідентифікації ХІХ ст. та історико-культурної ситуації ХХ ст.

Розглядається підхід Лисенка і Римського-Корсакова до слов'янської міфології та її вплив на процес національного та індивідуального стилеутворення. Підкреслюється значення російської міфологічної школи і українських досліджень з міфології в процесі звернення обох композиторів до світу давнього слов'янства. Простежується вплив і вияв міфу як світоглядної моделі в "Різдвяній ночі" та "Ночи перед Рождеством". Для цього застосовано неусталений метод пошуку міфологічного архетипу і віддзеркалення його в музичній драматургії обох опер.

Проаналізовано структуру та зміст музично-акробатичних композицій спортсменів різного рівня майстерності. На підставі отриманих даних розроблено методику побудови музично-акробатичних композицій та спеціальні програми вдосконалення виконавчої майстерності акробатів. Обгрунтовано ефективність застосування дидактичного матеріалу з питань методики побудови музично-акробатичних композицій у процесі підготовки фахівців зі спортивної акробатики. Експериментально доведено: використання у процесі багаторічної підготовки акробатів спеціальних програм вдосконалення виконавчої майстерності (програм "Композиція") достовірно підвищує ефективність підготовки змагальних вправ. Подано методику стабілографічних досліджень у спортивній акробатиці, розглянуто їх інформативність за оцінкою майстерності у виконанні сполучних елементів композиції.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Розглянуто фаустіанську модель та архетипи безсвідомого в опері XIX ст., "Сміховий світ" російської опери, а також нездійснені оперні задуми П.І.Чайковського. Окремий розділ присвячено українським враженням Глінки та їх впливу на формування задуму опери "Руслан і Людмила". Наведено характеристику вокальної сфери у радянській камерній опері 60 - 70 рр. ХХ ст. Детально проаналізовано оперну поетику К.Пендеровського, а також становлення молдавської оперної школи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ317.413(4Укр)5 + Щ313(4Укр)5-81

Рубрики:

Історія опери

Історія музики

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано прояви міфологеми Повелителя мертвого воїнства у творах Вагнера, завдяки наскрізній дії даної міфологеми встановлено внутрішні функціональні зв'язки, що дозволяє дослідити доробок композитора на підставі прояву принципу крещендування.

Розглянуто проблеми оперного синтезу, проведено комплексний аналіз опорно-драматургічної функції хорових сцен в оперному спектаклі та його органічного входження в контекст сучасної музично-театральної культури. Широкий спектр взамодії хору з іншими компонентами вистави, її актуальну змістову якість висвітлено з позицій феноменологічно спрямованого музикознавства через механізм темпо-ритму - об'єднувальний опорний стрижень художньої цілісності вистави. Це дозволяє осмислювати й узагальнювати проблеми оперного жанру в цілому та вузькопрофесійні питання специфіки оперно-хорового виконавства. Результати дослідження, його наукові положення втілено у практику оперних театрів і використано у теоретичних курсах хорознавства та музичної культурології.

В алфавитном порядке приведены 20000 опер, написанных за четыре века существования оперного искусства на нашей планете. Предложены пояснения к названиям опер. Приведен указатель имен композиторов и их опер.

На основі семіотичної теорії із застосуванням методу "освіченого еклектизму" розглянуто процеси функціонування елементів оперного тексту в текстах інших знакових систем української та російської культур XIX - XX ст. Визначено семантичну функцію зазначених елементів як інтертекстуальних, з'ясовано семантичну роль опери - геральдичної конструкції в текстах художньої культури, досліджено механізм функціонування в культурі міфу оперної примадонни, виявлено специфіку функціонування оперних елементів у контексті ідеологічного міфу.

Надано оцінку збірника "Український водевіль", визначено його роль в історії української літератури та українського театру. Детально розглянуто історію появи такого своєрідного театрального жанру як водевіль, його еволюцію, охарактеризовано його національний колорит.

Вміщено наукові та критико-публіцистичні праці М.Р.Черкашиної-Губаренко - доктора мистецтвознавства, члена-кореспондента Академії мистецтв України, завкафедрою історії зарубіжної музики Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського. Висвітлено питання музичного та театрального мистецтва, наведено інформацію про концертне життя, фестивалі, симпозіуми, оперні та балетні прем'єри, які відбувалися в 1990-х рр. в Україні та за її межами. Проаналізовано творчість філософа та музиканта Ф.Ніцше, а також поезію А.Міцкевича у творчості українських композиторів.

Помещены научные и критико-публицистические труды М.Р.Черкашиной-Губаренко - доктора исскуствоведения, члена-корреспондента Академии исскуств Украины, заведующей кафедрой зарубежной музыки Национальной музыкальной академии Украины им. П.И.Чайковского. Освещены вопросы музыкального и театрального исскуства, приведена информация о концертной жизни, фестивалях, симпозиумах, оперных и балетных премьерах, которые происходили в 1990-х гг. на Украине и за ее пределами. Проанализированы творчество философа и музыканта Фридриха Ницше, а также поэзия Адама Мицкевича в творчестве украинских композиторов.

Висвітлено деякі сторінки історії театру 1990-х рр., зокрема, постановки опери В.Губаренка на львівській сцені, Ф.Галеві "La Juive" на українській оперній сцені. Розглянуто історію львівського оперного театру. Наведено стислу інформацію про життя та творчість В.Чистякової - української трагедійної актриси Харьківського театру ім. Т.Г.Шевченка. Проаналізовано опери "Поет" Л.Колодуба та "Мойсей" М.Скорика. Вміщено список публікацій М.Черкашиної-Губаренко.

Освещены некоторые страницы истории театра 1990-х гг. , в частности, постановка оперы В.Губенка на львовской сцене, Ф.Галеви "La Juive" на украинской оперной сцене. Рассмотрена история львовского оперного театра. Приведена краткая информация о жизни и творчестве В.Чистяковой - украинской трагедийной актрисы Харьковского театра им. Т.Г.Шевченка. Проанализированы оперы "Поэт" Левка Колодуба и "Моисей" Мирослава Скорика. Помещен список публикаций М.Черкашиной-Губаренко (автора данных трудов).

Розглянуто хорові сцени у порівнянні з образним світом твору у контексті специфічного розподілу двох паралельних планів - світу реальних та світу фантастичних персонажів.

Рассмотрены хоровые сцены в сравнении с образным миром произведения в специфическом распределении двух параллельных планов - мира реальных и мира фантастических персонажей.

The choral scenes in matching with a figurative world of product in specific allocation of two parallel schedules - world actual and world of the fancy characters are surveyed.

Розглянуто особливості відбиття сюжету "Майської ночі" М.Гоголя в операх М.Лисенка та П.Сокальського, а також процесу формування української музичної гоголіани як частини загальної панорами історії української опери в культурно-історичному контексті доби. Висвітлено проблеми українського у М.Гоголя, визначено причини популярності сюжетів його "Вечорів на хуторі біля Диканьки" у композиторів.

Рассмотрены особенности отражения сюжета "Майской ночи" Н.Гоголя в операх М.Лисенко и П.Сокольского, а также процесса формирования украинской музыкальной гоголианны как части общей панорамы истории украинской оперы в культурно-историческом контексте эпохи. Освещены проблемы украинского у Н.Гоголя, определены причины популярности сюжетов его "Вечеров на хуторе возле Диканки" у композиторов.

Досліджено питання духовної зумовленості витоків оперної вокальності та самого змісту оперних творів. Зазначено, що сучасні відомості про притаманність візантійській традиції Вселенської церкви щодо використання співу кастратів, установлення у сучасному творчому обігу посилань на літургійну драму - християнську містерію, яка історично передувала саме оперному театру та сприймається як оновлена оперна концепція (опери-містерії Б. Бріттена, О. Мессіана, К. Шокхаузена), та інші чинники дають змогу стверджувати щодо християнсько-містеріальних джерел оперності, на базі яких традиційне, раціоналістично вибудоване музикознавство абстрагувалося, відстоюючи художньо-самодостатні засади музики. Запропонована думка щодо світської природи опери в логічній послідовності спрямована на відсторонення від містики музичного єства, що є невід'ємною стороною художнього вираження в цілому та потребує спеціального розгляду й узагальнення відповідних спостережень. Розкрито причетність оперної вистави та композиції до духовно-церковних витоків з посиланням на ознаки містеріальності, що відзначили історичний початок оперного шляху в римській школі у безпосередньому продовженні концепції літургійної драми та містерії-гри християнської візантійської традиції. Розглянуто опери XVII - XX ст., в яких ознаки містеріального дійства достатньо виражені (твори С. Ладі, А. Скарлатті, М. Глінки, Р. Вагнера, М. Римського-Корсакова, Ф. Шрекера, О. Мессіана), а також оперні твори, в яких містеріальність є драматургічною складовою.

Досліджено становлення нового жанрового різновиду опери - акапельної хорової опери в контексті стилістичних та жанрових пошуків останньої третини XX ст. в українській музиці. Висвітлено специфіку використання фольклорних джерел (зокрема архетипних) українськими композиторами, виявлено їх вплив на типові жанрово-стилістичні моделі. Визначено стильові тенденції в творчості вітчизняних композиторів; висвітлено оригінальну модифікацію жанрової парадигми опери у процесі еволюції її різновиду - акапельної хорової опери. Застосовано новий методологічний підхід щодо аналізу драматургії музичних творів, виявлено специфічні закономірності у її зразках. Досліджено хорову акапельну оперу "Золотослов". Окреслено концепційні засади стилістики Л.Дичко та багаторівневі зв'язки її творчості з українським фольклором у контексті сучасних композиторських пошуків. Висвітлено специфічні прояви музичного мислення, характерні для останніх десятиліть минулого століття, що суттєво доповнює уявлення про активні чинники сучасної музичної творчості.

Запропоновано оригінальне трактування оперної спадщини Ж.Массне та значення його творчої діяльності у культурному житті Франції другої половини XIX - початку XX ст. На противагу сформованим уявленням про вторинність стилю композитора Ж.Массне охарактеризовано як значну, класичну постать французької оперної школи другої половини XIX ст. Розроблено нову жанрову класифікацію музичних творів митця, до наукового обігу введено маловідомі факти з його творчої біографії. Наведено переклад російською мовою стислого змісту деяких оперних лібрето композитора. Висвітлено історію створення та сценічну долю опер "Манон" і "Вертер", здійснено аналіз музичних творів у контексті сучасного оперознавства, визначено їх особливе місце у творчості композитора, пов'язане з відродженням класичних сюжетів і типів героїв та формуванням зрілих рис жанру французької ліричної опери. За матеріалами періодичних видань наведено відомості про постановки опер "Манон" і "Вертер" на сценах театрів російського, радянського та пострадянського просторів.

Уперше з'ясовано особливості художньої індивідуальності М.Кармінського, притаманні йому способи постановки, осмислення та вирішення творчих завдань. Висвітлено природу композиторського обдарування, певну роль позамузичних чинників у процесі народження ідей. На конкретному матеріалі (балеті "Рембрандт" та його трансформації у фортепіанних партитах М.Кармінського) вивчено проблему формування та реалізації художнього задуму. На підставі аналізу тематизму, фактури, темпової та образно-інтонаційної драматургії, жанрових і композиційних особливостей обраних музичних творів в аспекті "відродження іманентної історії тексту" з'ясовано специфіку роботи композитора. Виявлено чинники, що єднають п'ять фортепіанних партит у макроцикл, який втілює авторську концепцію людини.

Систематизовано основні напрямки трактування сутності пластичності у різних сферах знань. Даний феномен вперше розглянуто в єдності проявів його іманентних властивостей у просторових, просторово-часових видах мистецтва та музики. Запропоновано визначення змісту понять пластичності та пластики в музиці. Вперше сформульовано два універсальні принципи пластичності - "статуарний" і "динамічний", що дало можливість створити типологію пластичності в музиці та виділити три різних типи її вираження (через пластику статуарного, динамічного та статуарно-динамічного видів руху) та екстраполювати їх на балетну музику М.Равеля. В аспекті специфіки перетворення пластичності в музиці проаналізовано балети "Аделаїда, або Мова Квітів", "Сон Флоріни", "Вальс", "Болеро", окремі фрагменти з опери-балету "Дитя і чари", а також інші твори композитора, не призначені для хореографічного втілення, але які яскраво демонструють загострене "пластичне чуття" М.Равеля ("Павана померлій інфанті", "Менует" з "Гробниці Куперена"). На підставі вивчення повної партитури балету "Дафніс і Хлоя" запропоновано нове осмислення значення цього музичного твору як яскравого художнього зразка відродження та асиміляції принципів пластичності, властивих крітському та античному мистецтву, але інтерпретованих західноєвропейською культурою на новому історичному етапі.