Досліджено феномен самобутнього явища галицької популярної пісні, який для цього регіону є не лише важливою складовою музичної культури, але й своєрідним мистецьким барометром суспільно-культурного життя, відображаючи провідні соціокультурні запити суспільства, політичні реалії, чутливо реагуючи на стильові модифікації світових художніх тенденцій. Водночас на всіх етапах свого існування популярна пісенність регіону поставала чинником прояву спадкоємності та тяглості сформованих традицій, художнього осмислення полінаціонального фольклорного й етнорегіонального музичного словника, засобом вираження культурної та ментальної ідентичності, мистецьким важелем опору іноземному гніту. Мистецький феномен регіональної традиції популярної пісенності має для Західної України особливе значення у культурній та громадсько-політичній сфері суспільного життя. Її неповторність та регіональна характерність зумовлена унікальним комплексом засад, серед яких міський фольклор як явище популярної музики, сформоване в контексті складних трансформаційних процесів і міжкультурних погранич, стрілецька пісенність як символ національної ідентичності, носій суспільно-єднаючої патріотичної ідеї та мистецької опозиційності в епоху військово-політичного протистояння, регіональний фольклор, сфери ужиткового музикування, досвід поколінь професійних митців різних націй як академічної, так і естрадної сфери. Актуальність і соціальна потреба у функціонуванні кожного з пластів розважальної пісенності від часів Ф. К. Моцарта до новітніх мистецьких здобутків композиторів сучасності засвідчує знаковість цього явища, його неперехідну мистецьку вартість та наявність понадчасових цінностей, суголосних потребам часу і соціуму.

Розглянуто пісенну культуру лемків України як предмет культурологічного дослідження. Проаналізовано жанрову типологію й особливості побутування календарної та родинної пісні в лемківських обрядових традиціях. Охарактеризовано необрядову пісенність цієї субєтнічної групи українців. З'ясовано специфіку функціонування пісенної культури лемків України у ХХ - ХХІ ст. Приділено увагу сучасному стану пісенної культури лемків у музичній культурі західного регіону України (тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей). Визначено тенденції трансформації пісенної культури лемків України.

Проаналізовано рецепцію збірки М. Цертелєва "Опыт собрания старинных малороссийских песен" від часу її виходу у світ до початку XXI ст. Визначено причини неослабного інтересу до цієї публікації та її місце в науковому та громадському житті.

Розглянуто історію підготовки та видання монографічного збірника "Гаївки" В. Гнатюка. Звернено увагу на новаторські підходи вченого до упорядкування та систематизації пісенного матеріалу в збірнику та виокремлення його з-поміж багатьох інших аналогічних видань. Проаналізовано "Мелодії гаївок" О. Роздольського - Ф. Колесси як складової вищезазначеного видання з урахуванням структурного підходу до їх систематизації.

Вокальний твір "Alto Giove" з опери "Поліфемо" Н. Порпора досліджено як феномен мистецтва Bell Canto в контексті тенденцій розвитку HIP-інтерпретації барокових творів у світовій культурі XXI ст. Обгрунтовується необхідність музикологічного вивчення творчої спадщини Н. Порпора в галузях виконавського музикознавства і теорії музичної інтерпретації. На основі музикознавчого аналізу тексту партії Ачі "Alto Giove" і драматургії лібрето опери: визначено афект, структуру і семантику нині відомих версій редакції сольного номеру; виявлено особливості стилю композиторського письма; розглянуто варіанти вокально-виконавської репрезентації художнього твору; сформульовано основні принципи колоратурної інтерпретації арії в стилі барокового бельканто XVIII століття.