Уперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснено комлексне дослідження історико-культурних передумов, визначення стильової типології, виявлення крос-культурних зв'язків нових напрямів театрального танцю XX- поч. XXI ст. Виявлено культурно-історичні передумови реформування академічного балетного театру та виникнення нових форм сценічного танцю на межі XIX - поч. XX ст. Сформульовано критерії віднесення хореографічних творів до таких нових стильових напрямів театрального танцю, як неокласичний танець і джаз-танець, а також різновидів танцю "модерн" XXст. [експресіоністичний ("виразний") танець, "contemporary dance", "модерн-джаз-танець", "стилізований народний танець", "анкоку-буто"] та дослідженj їх генезис. Уточнено значення термінів "неокласичний танець", "джаз-танець", "стилізований народний танець", "contemporary dance". Виявлено етапи формування шкіл "contemporary dance" та німецького "Ausdruckstanz" у XX ст. Досліджено особливості композиції нових напрямів танцю в балетному театрі ХХ - ХХІ ст. З'ясовано вплив естетичних поглядів та теоретичних ідей Мерса Каннінгема на формування моделі постмодерного танцтеатру. Конкретизовано імена українських балетмейстерів - представників танцю "модерн", неокласичного танцю і театрального джаз-танцю XX- поч. XXI ст. та досліджено їх творчий доробок у цій галузі. Підсумовано наявні в літературі дані про засвоєння, опанування, шляхи впровадження естетики стилю "модерн" в хореографії, неокласичного танцю і джаз-танцю в українському балеті XX - початку XXI ст. Досліджено форми презентації танцю "модерн", неокласичного танцю і джаз-танцю на українській театральній сцені.

На основі джерел історії хореографічної культури, наукових праць і мистецької практики вперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснено комплексне дослідження історико-культурних передумов, визначено стильову типологію, виявлено крос-культурні зв'язки нових напрямів театрального танцю XX - початку XXI ст. Виокремлено культурно-історичні передумови реформування академічного балетного театру та виникнення нових напрямів сценічного танцю на межі ХIХ - ХХ ст. Досліджено генезис і сформульовано критерії зарахування хореографічних творів до таких нових стильових напрямів театрального танцю, як неокласичний танець і джаз-танець, а також різновидів танцю "модерн" другої половини XX ст. (експресіоністичний ("виразний") танець, contemporary dance, модерн-джаз-танець, стилізований народний танець, анкоку-буто). Уточнено значення терміна "contemporary dance", простежено етапи формування його школи. Виявлено етапи формування школи німецького Ausdruckstanz у 1920-х pp. Досліджено особливості композиції нових напрямів танцю в балетному театрі ХХ - ХХІ ст. З'ясовано вплив естетичних поглядів і теоретичних ідей Мерса Каннінгема на формування моделі постмодерного танцтеатру. Конкретизовано імена українських балетмейстерів - представників танцю "модерн", неокласичного танцю та театрального джаз-танцю XX - початку XXI ст., досліджено їх творчий доробок у цій галузі. Підсумовано наявні в літературі дані про шляхи проникнення та способи засвоєння, форми презентації танцю "модерн", неокласичного і джаз-танцю в українському балеті XX - початку XXI ст.