Систематизовано та викладено основні питання теорії та практики звукорежисури у драматичному театрі. Висвітлено факти з історії звукорежисури. Розглянуто елементи музичної мови та розкрито засоби музичної виразності у контексті драматичної постановки. Досліджено теоретичні та практичні аспекти функціонування музики, шумів, звукових ефектів у сучасній драматургії. Запропоновано оригінальну систему практичної розшифровки музично-шумової ремарки.

Зроблено огляд стану проблем підготовки майбутніх театральних дизайнерів і театральних художників у ВУЗ Східного і Західного регіонів України. Розглянуто дизайнерську природу професії театрального художника як основу методології підготовки сценографів.

Освещена проблема подготовки будущих театральных дизайнеров и театральных художников в ВУЗ Восточного и Западного регионов Украины. Рассмотрена дизайнерская природа профессии театрального художника как основа методологии подготовки сценографов.

The review of a condition of problems of preparation of the future theatrical designers and theatrical artists in HIGH SCHOOLS East and Western of regions of Ukraine. A design nature of a trade of the theatrical artist as a basis of methodology of preparation of the set designers.

Виявлено зв'язок між далекосхідним театром і творами українських художників О.Екстер та В. Меллера.

Выявлена связь между дальневосточным театром и произведениями украинских художников А.Экстер и В. Меллера.

The article was devoted to exposure of connections Far-Eastern theatre and the work of the Ukrainian artists A.Ekster and V. Meller.

Розглянуто творчі якості перших театральних робіт Косарєва.Виявлено їх приналежність до найбільш яскравих загальних закономірностей живописних і пластичних пошуків живопису перших десятиріч ХХ століття.

Рассмотрены творческие качества первых театральных работ Косарева. Выявлено их принадлежность к наиболее ярким общим закономерностям живописных и пластических поисков первых десятилетий ХХ века.

Creative qualities of the Kosarev`s first theatrical operations. Their membership to the brightest common regularities of picturesque and plastic searches of the first decades XX century.

Розглянуто роботи Г.Семирадського, представлені у Львівському та Краківському театрах.

Рассмотрены работы Г.Семирадского - декоративные занавеси для Львовского и Краковского театров.

The article contains the information about G.Semiradsky and his decorative curtains for theatres in Lvov and Krakov.

Висвітлено етапи становлення української театральної культури, визначено її найголовнішу складову - режисерське мистецтво. Проаналізовано творчість В.Скляренка - одного з найталановитіших учнів знаменитого Л.Курбаса. Розглянуто тенденції розвитку української театральної культури в середині 1920 - на початку 1930 рр., викладено проблеми становлення режисерської школи "Березоля". Розкрито різні аспекти режисерської майстерності в контексті національної театральної культури середини 1950 - другої половини 1970 рр.

Освещены этапы становления украинской театральной культуры, определена ее главная слагаемая - режиссерское искусство. Проанализировано творчество В.Скляренко - одного из самых талантливых учеников Л.Курбаса. Рассмотрены тенденции развития украинской театральной культуры в середине 1920 - начале 1930 гг., изложены проблемы становления режиссерской школы "Березоля". Раскрыты разные аспекты режиссерского мастерства в контексте национальной театральной культуры середины 1950 - второй половины 1970 гг.

Подано педагогічні ідеї, методи та прийоми видатних театральних діячів минулого й сучасності: К.Станіславського, В.Немировича-Данченка, І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, П.Саксаганського, В.Василенка, Є.Вахтангова, М.Чехова, Л.Курбаса, Г.Юри, О.Потапова, Г.Товстоногова, С.Данченка. Розглянуто різні школи та напрямки підготовки режисерів та акторів, здійснено відбір найбільш ефективних засобів формування режисерської майстерності, що відповідають основним положенням теорії К.Станіславського в її сучасному розумінні. Розкрито сутність режисерського тренінгу та розроблено комплекс вправ на мобілізацію творчого самопочуття, виховання уваги та спостережливості, сценічного ставлення, уяви та фантазії, розвитку м'язової волі, пластичної виразності та емоційної пам'яті. Показано особливості сценічного спілкування, визначено сутність характерності, темпоритму, композиційних здібностей, мізансценування, літературно-художньої інтуїції. Розроблено комплекс вправ групового режисерського тренінгу. Викладено необхідний мінімум теоретичних знань з режисури та майстерності актора, необхідний для свідомого виконання студентами практичних завдань під час проведення тренінгів.

Рассмотрены педагогические идеи, методы и приемы выдающихся театральных деятелей прошлого и современности: К.Станиславского, В.Немировича-Данченка, И.Карпенка-Карого, М.Кропивницкого, П.Саксаганского, Г.Товстоногова, С.Данченка. Проанализированы различные школы и направления подготовки режиссерского мастерства, соответствующие основным положениям теории К.Станиславского в ее современном понимании. Раскрыта сущность режиссерского тренинга и разработан комплекс упражнений для мобилизации творческого самочувствия, воспитания внимания и наблюдательности, сценической постановки, воображения и фантазии, развития мышечной воли, пластической выразительности и эмоциональной памяти. Показаны особенности сценического общения, определена сущность характерности, темпоритма, композиционных способностей, мизансценирования, литературно-художественной интуиции. Разработан комплекс упражнений группового режиссерского тренинга. Представлен необходимый минимум теоретических знаний по режиссуре и мастерстве актера, необходимый для сознательного выполнения студентами практических заданий при проведении тренигов.

Розглянуто сучасні тенденції та перспективи аналізу сценічної образності в театральному мистецтві. На підставі використання системного підходу розкрито синтетичну природу поняття образу, описано його функціональну структуру в аспектах сприйняття, створення та втілення. Визначено зміст понять "особистість", "індивідуальність", "тип", "характер", "темперамент" як основних психологічних категорій театральної ейдології - напряму театрознавчої науки про сценічну образність. Визначено об'єктивні та суб'єктивні детермінанти розвитку та запропоновано універсальну схему для аналізу сценічної образності. Розглянуто жанровий аспект театральної ейдології та параметри оцінки проявів сценічної образності, проаналізовано її стильовий аспект та наведено способи констатування суб'єктивних показників (індикаторів). Встановлено критерії визначення сценічного образу.

Рассмотрены современные тенденции и перспективы анализа сценической образности в театральном искусстве. На основе использования системного подхода раскрыта синтетическая природа понятия образа, описана его функциональная структура в аспектах восприятия, создания и воплощения. Определено содержание понятий "личность", "индивидуальность", "тип", "характер", "темперамент" как основных психологических категорий театральной эйдологии - направления театроведческой науки о сценической образности. Определены объективные и субъективные детерминанты развития и предложена универсальная схема для анализа сценической образности. Рассмотрен жанровый аспект театральной эйдологии и параметры оценки проявлений сценической образности, проанализирован ее стилистический аспект и приведены способы констатирования субъективных показателей (индикаторов). Установлены критерии определения сценического образа.

Висвітлено сучасний стан вивчення творчої спадщини Л.С.Курбаса. Охарактеризовано постать Л.Курбаса як одного з фундаторів режисури масових театралізованих видовищ України. Проаналізовано його багатогранну діяльність як режисера. Розглянуто проблеми синергії у театрі Леся Курбаса. Викладено педагогічні засоби режисера у процесі виховання театрального колективу.

Освещено современное состояние изучения творческого наследия Л.С.Курбаса. Освещена личность Л.Курбаса как одного из основателей режиссуры массовых театрализованных зрелищ Украины. Проанализирована его многогранная деятельность как режиссера. Рассмотрены проблемы синергии в театре Леся Курбаса. Изложены педагогические средства режиссера при воспитании театрального коллектива.

Розглянуто характер і форми творчості харківських художників в епоху агітпропу (1919 - 1922). Детально висвітлено досвід харківських авангардистів в сфері декоративно-оформлювального мистецтва.

Рассмотрены характер и формы творчества харьковских художников в эпоху агитпропа (1919 - 1922). Основное внимание уделено декоративно-оформительскому искусству художников-авангардистов.

This article examines particular characteristics as well as methods of the works of some Kharkiv's artists in the agitprop period. The main emphasis is placed upon decorative-ornamental style of art created by artists of avant-garde school.

На підставі узагальнення передового практичного досвіду сучасної театральної школи та науки з питань психоаналізу та психотехніки тренінгу особистості артиста обгрунтовано необхідність постійного цілеспрямованого тренінгу для досягнення професійної досконалості. Запропоновано методики психотренінгу актора від простої релаксації до акторського тренінгу. Викладено питання акторської техніки, сценічної дії, темпоритму, особливості сенсорної системи людини.

На основе обобщения передового практического опыта современной театральной школы и научной теории по вопросам психоанализа и психотехники тренинга личности артиста обоснована необходимость постоянного целенаправленного тренинга для достижения профессионального совершенства. Предложены методики психотренинга актера от простой релаксации до актерского тренинга. Изложены вопросы актерской техники, сценического действия, темпоритма, особенности сенсорной системы человека.

Розглянуто творчість українських театральних митців, що віддзеркалює складні процеси, які відбувалися в національному театрі, образотворчому мистецтві у ХХ ст.

Рассмотрено творчество украинских театральных художников, в котором отразились сложные процессы, происходившие в национальном театре, изобразительном искусстве ХХ ст.

In article creativity of the Ukrainian theatrical artists in which the difficult processes happened at national theatre were reflected, the fine arts of XX century is considered.

Розглянуто творчість українських театральних митців, що віддзеркалює складні процеси, які відбувалися в національному театрі, образотворчому мистецтві у ХХ ст.

Рассмотрено творчество украинских театральных художников, в котором отразились сложные процессы, происходившие в национальном театре, изобразительном искусстве ХХ ст.

In article creativity of the Ukrainian theatrical artists in which the difficult processes happened at national theatre were reflected, the fine arts of XX century is considered.

Досліджено костюм як культурний феномен в контексті художньо-виразної системи сценічної хореографії. Визначено історично сформовані функції костюма в культурному просторі та його функціональне значення в художньо-естетичному аспекті сценічної хореографії.

Исследован костюм как культурный феномен в контексте художественно-выразительной системы сценической хореографии. Определены исторически сформировавшиеся функции костюма в культурном пространстве и его функциональное значение в художественно-эстетическом аспекте сценической хореографии.

An article was devoted to research to the suit as cultural to the phenomenon in context of the artistic-expressive system of stage choreography. The author determines history form functions to the suit in the cultural space and does an attempt of projection of functional value to the suit on the aesthetic-artistic space of stage choreography.

На підставі комплексного аналізу літературних джерел, архівних документів, теле-, кіно- та відеоматеріалів розглянуто режисерську діяльність народного артиста України В.М.Скляренка, учня Л.Курбаса, вихованця театру "Березіль", творчість якого протягом півстоліття сприяла оновленню естетики та художньої палітри національного драматичного та музичного театру, насамперед розвитку оперних колективів Львова, Харкова та Києва. Досліджено режисерські пошуки та здобутки митця, розглянуто становлення режисури як складову української театральної культури 1920 - 1970-х рр., специфічні особливості національного оперно-режисерського мистецтва, лідером якого був В.М.Скляренко, втілюючи в опері ідеї та принципи Л.Курбаса. Значну увагу приділено аспектам творчої діяльності В.М.Скляренка в Національній опері України та Київському національному драматичному театрі ім.І.Франка у контексті історії української театральної культури зазначеного періоду, що сприяли багатоаспектному розвиткові інноваційних тенденцій у драмі, опері й опереті, формуванню національних традицій у режисурі й акторській творчості, цілісного зв'язку складових синтетичної музично-специфічної дії на засадах яскравої театральності та створення нової, насиченої експресією і драматизмом сценічно-пластичної мови. На підставі мистецтвознавчого компаративістського аналізу вистав доведено, що найвизначнішим мистецьким досягненням В.М.Скляренка були здійснені на київській сцені постановки опер М.Лисенка "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч" та "Енеїда", К.Данькевича "Назар Стодоля", Г.Майбороди "Милана" і "Тарас Шевченко", С.Прокоф'єва "Війна і мир", Р.Вагнера

Дисертацію присвячено визначенню педагогічних умов формування особистості режисера-педагога аматорських театральних об'єднань соціокультурної сфери, розроблено його модель і професіограму. Автором сформульовано науково-методичні рекомендації по вдосконаленню підготовки у вузах культури студентів режисерської спеціалізації.

Досліджено проблему вдосконалення системи підготовки майбутніх фахівців до режисерської діяльності на основі взаємозв'язку творчості і технології мистецтва режисера. Проаналізовано досвід провідних режисерів-майстрів. Розглянуто структурні принципи та закономірності режисерської діяльності як нового способу мислення, нового типу культури, що використовуються у сферах мистецького життя та реальній життєдіяльності. Розкрито зміст, структуру та компоненти професійної майстерності. Визначено основні функції та якості, необхідні майбутньому фахівцеві. З'ясовано роль сучасних напрямів режисерської діяльності, переважно у масових видах мистецтв. Запропоновано сучасну модель програмно-цільового підходу в підготовці режисерів. Розроблено систему активних методів навчання: творчо-ділові ігри, виробничі ситуації, вправи на розвиток творчих здібностей, що дозволило створити модель програмно-цільового підходу в підготовці режисерів, розмежувати й об'єднати різні види діяльності: комунікативно-прогностичний, комунікативно-програмуючий, комунікативно-організуючий.

Висвітлено авангардні пошуки в театрально-декораційному мистецтві Харкова 1910 - 1920-х рр. Поетапно розкрито картину авангардного руху в харківській сценографії в контексті театрально-художнього життя міста. Показано зв'язок кубофутуристичних і конструктивістських експериментів місцевих художників із загальноєвропейським і російським художнім процесом. На підставі аналізу стилістичних особливостей авангардної творчості місцевих художників театру визначено декоративізм як специфічну прикмету. Показано роль авангардного руху в Харкові 1910 - 1920-х рр. у формуванні системи навчання цій спеціальності та місце "харківської школи" в історії українського мистецтва. Введено до наукового обігу невідомі раніше документи, імена художників сцени та їх твори.

Дисертацію присвячено питанням управління процесом формування творчої активності майбутніх режисерів. Розроблено структуру і зміст управлінської діяльності, спрямованої на створення цілісного комплексу умов, які необхідні для забезпечення процесу формування творчої активності майбутніх режисерів: педагогічних, психологічних та організаційних.

Охарактеризовано найбільш яскраві театральні форми в історії театру. На підставі аналізу еволюції театральних форм, особливостей їх вияву, доведено, що сутнісними характеристиками їх художності є умовність і святковість. Умовність театрального мистецтва виражається в перевтіленні, вона є суттю діалектичного взаємопроникнення реального та ідеального. Їх гармонізація в мистецтві, незалежно від обраних творчих методів здійснення, сприяє досягненню художності будь-якої театральної форми. Святковість театрального мистецтва - це суть максимального порозуміння компонентів структури театрального мистецтва (художньо-поетичного слова та його жанрової специфіки); акторська багатовимірність втілення слова в дії; режисерська інтерпретація вистави; глядацька інтерпретація зображеного, які виражено в діях конкретних індивідів - автора (-ів), акторів, режисера (-ів) і глядачів.