Висвітлено творчі досягнення О. Ратманського у сфері інтерпретації світової балетної класики. Розглянуто структурні та композиційні особливості хореографічних реконструкцій, здійснених О. Ратманським на музику П. Чайковського за мотивами сценічних постановок М. Петіпа ("Лускунчик", "Спляча красуня", "Лебедине озеро"). Визначено оригінальні ознаки балетмейстерської манери постановника. Проаналізовано наукові публікації, у яких висвітлено мистецьку діяльність О. Ратманського.

Виявлено роль колірних прикметників у назвах балетів. Доведено, що колірні лексеми у назвах балетів є семіотичними маркерами - дієвим способом активізації уваги та уяви глядачів, що породжує відповідні асоціації та почуття. Колір виступає важливим засобом не лише образної характеристики героїв, а й сприяє цілісному осягненню художнього образу твору. Також колір у сценографічному оформленні балетів є композиційним фактором змістовного поглиблення твору. Кольороназви художніх творів спрямовують увагу на систему колірної символіки, що у балетному театрі, зазвичай, є типовою. Зазначено, що в балеті сформувалися як власні стійкі асоціації ("білий балет" - білий колір як символ абсолютної чистоти та безтілесності), так і загальноприйняті (чорний - смерть: "Чорна шаль"; червоний - кров: "Червона Жизель"; блакитний - свіжіть, кохання: "Блакитний Дунай" та ін.).