Представлена достоверная информация о разнообразных религиозных объединениях - христианских конфессиях, включающих Православную и Католическую Церкви, Церкви Реформации, свободные церковные объединения (гернгутеры, баптисты, пятидесятники, адвентисты седьмого дня, квакеры), сектах и тоталитарных культах (Новоапостольская Церковь, Свидетели Иеговы, Мормоны, "психокульты"), а также религиозных организациях, исповедующих иудаизм, ислам, буддизм на территории бывшего Советского Союза.

Вперше в українському академічному релігієзнавстві досліджено феномен релігійних конфліктів у європейських суспільствах перехідного типу в цілому та в Україні зокрема. Зроблено комплексний, міждисциплінарний аналіз релігійних конфліктів як закономірного компонента трансформаційних процесів. Визначено сутність, структуру, типи та функції релігійних конфліктів. Розкрито специфіку релігійних конфліктів у перехідному геополітичному ареалі, досліджено зміну їх якісних і кількісних ознак у глобалізаційну епоху. Виділено конкретно-історичні, політичні, етнонаціональні, духовно-культурні детермінанти релігійних конфліктів, узагальнено закономірності їх перебігу. Встановлено зв'язок генезису та динаміки релігійних конфліктів з фазами посткомуністичних перетворень. Досліджено вплив релігійних конфліктів на суспільно-релігійні процеси, зокрема, на іституювання сучасної конфігурації релігійної мережі. Визначено об'єкт, предмет, базові поняття конфліктології релігії як нової галузі релігієзнавчих досліджень. Осмислено роль поліконфесійності як конфліктогенного чинника в сучасних перехідних суспільствах. Обгрунтовано принципи та засоби управління релігійними конфліктами. Розроблено шляхи оптимізації релігійних відносин в українському суспільстві.

Розглянуто історичні трансформації відносин Церкви і суспільства від пізньої Античності до зрілого Середньовіччя. Проаналізовано специфіку державно-церковних взаємин на українських землях у давньоруський період. Охарактеризовано основні вектори етноконфесійних відносин на українських землях ранньомодерної доби. Обгрунтовано толерантизаційні можливості етико-ціннісного ресурсу юдейської світоглядної традиції. З'ясовано аксіологічну значущість поваги до "Іншого" та толерантності в західноєвропейській філософії. Досліджено проблеми політичної ідентичності полікультурного регіону. Вивчено соціально-правові механізми врегулювання міжособистісних і міжконфесійних відносин.

Надано порівняльну характеристику рівня та специфіки релігійності 45 європейських суспільств (48 країн і територій) на базі даних IV хвилі Європейського дослідження цінностей (2008 - 2010 рр.) за параметрами віри в продовження свідомого існування після смерті, релігійної самоідентичності, релігійного ексклюзивізму та відвідування релігійних служб. На базі цих даних висловлено деякі зауваги щодо застосовності теорії секуляризації для пояснення рівня та специфіки сучасної релігійності суспільств європейського континенту.

Розглянуто вплив церкви на українську правову думку. Досліджено джерела права церковного судочинства Київської Русі. Охарактеризовано правове становище римо-католицької церкви в українських губерніях Російської імперії наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. Висвітлено роль Української греко-католицької церкви у відродженні Української державності. Проведено ретроспективний аналіз релігійних норм і духовних цінностей у системі соціального розвитку дитини. Показано значення римського та канонічного права в історії європейських університетів. Розглянуто християнську етику та принципи права в інтерпретації Є. В. Спекторського, співвідношення релігійного та наукового пізнання в дослідженні державно-правових явищ у трактуванні Ф. В. Тарановського. Увагу приділено релігійній обрядовості у процедурі формування органів влади й управління в Запорозькій Січі. Розкрито особливості правового регулювання використання державної мови парафіяльними урядами Східної Галичини за законодавством Другої Речі Посполитої.

Розглянуто механізми попередження міжконфесійних конфліктів. Увагу зосереджено на європейській практиці забезпечення злагоди і порозуміння у взаєминах між церквами та деномінаціями. Наголошено на вітчизняній специфіці суспільно-релігійних і державно-церковних відносин.

Проаналізовано різні аспекти історичного поступу в контексті етноконфесійних відносин як у країнах Західної Європи, так і в Україні під впливом таких культурних трансформацій, як Реформація, творення новітньої світоглядної системи пріоритетів, глобалізації та євроінтеграції України в європейське суспільне та політичне життя. Розглянуто фактори запобігання міжконфесійним конфліктам на національному та регіональному рівнях. Приділено увагу стану та специфіці етноконфесійних відносин у Чернівецькій області. Описано особливості етноконфесійних відносин на території Івано-Франківщини. Охарактеризовано етноконфесійні процеси на Тернопільщині.

Окреслено перспективи подальшого розвитку законодавчого регулювання діяльності пенітенціарних капеланів в Україні. Здійснено класифікацію правових підстав діяльності релігійних організацій у сфері виконання покарань. Визначено можливості врахування практичного досвіду європейських країн у вітчизняній пенітенціарній системі. Розглянуто акти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо пастирської опіки у в'язницях. Проаналізовано поняття "толерантність", "релігійна толерантність", "міжконфесійна толерантність", визначено принципи толерантності міжконфесійних відносин у місцях позбавлення волі. Увагу приділено проблемі ресоціалізації персоналу установ виконання покарань, специфіці запобігання в ньому професійної деформації та емоційного вигорання, спричиненими значним морально-психічним навантаженням, що пов'язане з виконуваними обов'язками.

Вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено цілісний аналіз історичних трансформацій європейських моделей державно-церковних відносин і досвіду їх впровадження в Україні на початку XXI ст. Доведено, що як становлення уявлень про світський характер держави, так і формування різновидів сепараційної та партнерської моделей державно-церковних відносин зумовлене історичним розвитком європейської християнської цивілізації, з урахуванням особливостей конфесійного та політичного різноманіття культури домодерну, модерну та постмодерну. Доведено, що конкретні форми державно-церковного партнерства значною мірою зумовлені національними і конфесійними традиціями. Міжнародне право, що забезпечує захист свободи совісті, сприяє конституюванню світського характеру держави та розвитку автономії церковного життя, але не стає перепоною для формування і розвитку партнерських державно-церковних відносин, необхідність у яких в Україні зумовлена процесами поступового подолання наслідків тоталітаризму, більшого забезпечення реалізації та захисту прав людини, особливо під час соціально-політичних випробувань військового та соціо-економічного характеру.

Присвячено дослідженню конституційно-правового статусу церкви в Україні й іноземних країнах. Розглянуто доктрину, ґенезу та правову регламентацію статусу церкви в Україні та зарубіжних країнах, Висвітлено методологію дослідження, поняття та елементи конституційно-правового статусу церкви в нашій державі, проаналізовано конституційно-правовий статус церкви в інших країнах на підставі приналежності їх до загального, континентального і традиційного права. Сформульовано визначення конституційно-правового статусу церкви, обґрунтовано його юридичну конструкцію. Досліджено чинне законодавство України, що закріплює конституційно-правовий статус церкви. Аргументовано, що деякі норми, які регламентують конституційно-правовий статус церкви в Україні, містять певні недоліки, у зв’язку з чим запропоновано зміни до законодавства в цій сфері з метою його вдосконалення.