Висвітлено актуальні проблеми самореалізації особистості. Розглянуто онтологічно-теологічні й антропологічні виміри проблеми самореалізації в індуїзмі та християнстві. Визначено спільні засади в цих двох релігіях і на основі цього відтворено цілісну систему самореалізації особистості в релігійній парадигмі. Компаративістський аналіз зазначеної проблеми здійснено в історико-культурному, онтологічному, теолого-антропологічному, фізичному, морально-психологічному та духовному аспектах.

Вперше досліджено проблему самореалізації особистості в релігійній сфері, зокрема, у порівняльному аналізі індуїзму та християнства. Здійснено спробу довести, що саме релігія є першою формою самореалізації особистості. Порівнюючи індуїзм і християнство в релігійно-філософському плані знайдено загальні положення в цих двох релігіях і на основі цього відтворити цілісну систему самореалізації особистості в релігійній парадигмі. Компаративний аналіз реалізується в історико-культурному, онтологічному, теолого-антропологічному, фізичному, морально-психологічному та духовному вимірах. Особливу увагу приділено аналізу специфіки духовної практики, що відіграє головну роль в удосконаленні людської особистості в релігійній сфері.