Розглянуто перші глави книги Буття. Проаналізовано текстові "лакуни", котрі уможливлюють багатозначність інтерпретацій. Використання мідрашів та кабалістичних текстів (наприклад, "Зохар") дозволило розширити поле традиційних підходів до тексту і, водночас, поглянути на нього з точки зору співіснування Письмової та Усної Тори, на підставі прикладу ставлення до душі та тіла.

Рассмотрены Тора как основной источник еврейского мировидения, хасидизм как основа иудизма евреев Украины. Определены предпосылки изучения трансформации Торы на территории современной Украины, а также рассмотрения понятия "еврейский вопрос" в начале ХХ в. в творчестве русских и еврейских писателей. Проанализированы особенности трансформации Торы в еврейской литературе Украины, восприятия Торы в хасидской литературе. Внимание уделено специфике развития еврейской литературы второй половины ХІХ - начала ХХ вв., агадического перевода в поэзии Фруга. Показано влияние современной израильской литературы на еврейскую литературу Украины. Проанализировано творчество А. Галича, С. Маршака, О. Мандельштама в контексте трансформации Торы.

Проведено аналіз мовно-смислових універсумів релігійних традицій іудаїзму та християнства. Показано, що утворення унікальних сенсів релігійною традицією пов'язано з мовою ужитку та інтерпретації сакрального тексту. Доведено, що ця унікальність міститься в неперекладності священних текстів, у тих схоплених мовою сенсах, які неможливо відтворити абсолютно ідентично іншою мовою. Розглянуто специфіку неперекладних сенсів Танаху, Септуагінти та українських біблійних перекладів. Проілюстровано, наскільки формування біблійних сенсів залежить від устрою та мовних конотацій давньоєврейської, давньогрецької та української мов і загалом смислового універсуму відповідної релігійної традиції. Простежено, як поряд із загальнофілологічними питаннями, пов'язаними з втратою чи зміною сенсів оригіналу при перекладі, постають ще й проблеми неможливості відтворення сенсів, сакралізованих у мові.