Описан путь деградации личности и последовательный процесс психосоциальной реабилитации человека. Показано, что для более эффективной работы христианских Центров реабилитации необходимо иметь возможность вступать в тесный взаимовыгодный контакт с государственными службами и неправительственными организациями, тем самым расширить сферу предоставляемых услуг нуждающимся в помощи и повысить их качество. Сделаны выводы, что качественная реабилитация возможна только при комплексном подходе, необходимо учесть все факторы, влияющие на стабильное развитие личности, нельзя игнорировать медицинскую и юридическую сторону вопроса.

Зазначено, що невиліковно хворі люди становлять ту соціальну групу людей, що потребують спеціалізованої психологічної допомоги. Представлено християнсько-орієнтований зміст психологічної допомоги невиліковно хворим людям, яка знайшла доволі успішну апробацію в умовах особистої та професійної життєдіяльності. Здійснено спробу реально версифікувати, оцінити можливість наявних у психології напрямів з метою оптимізації життя невиліковно хворої людини. Обгрунтовано три ключові завдання-положення, які визначають специфіку психологічної допомоги невиліковно хворим людям у рамках християнської психології: означення сенсу життя в умовах страждань, формування стану внутрішньої рівноваги ("умиротворення"), розвиток почуття власної особистісної вартості.

Отмечено, что неизлечимо больные люди составляют такую социальную группу людей, которым необходима специализированная психологическая помощь. Представлено христианско-ориентированное содержание психологической помощи неизлечимо больным людям, которая нашла достаточно успешную апробацию в условиях личной и профессиональной жизнедеятельности. Совершена попытка реально версифицировать, оценить возможность имеющихся в психологии направлений оптимизировать жизнь неизлечимо больного человека. Обоснованы три ключевые задания-положения, которые определяют специфику психологической помощи неизлечимо больным людям в рамках христианской психологии: определение смысла жизни в условиях страданий, формирование состояния внутреннего равновесия, развитие чувства собственной личностной значимости.

Проаналізовано стан вивчення біоетики у працях вітчизняних (християнських дослідників православного та католицького світу) і зарубіжних науковців. Розкрито історичні корені біоетики, показано її місце серед інших морально-етичних наукових дисциплін, досліджено специфіку основних біоетичних проблем і вказано шляхи їх вирішення з точки зору Православної Церкви. Розглянуто богословсько-антропологічне вчення Православної Церкви про гідність людської особистості та через комплексний морально-богословський аналіз подано об'єктивне оцінювання проблематики з питань біомедичних маніпуляцій. Здійснено аналіз найбільш дискусійних з біотичних явищ: генної інженерії, евтаназії, кремації - та на підставі висвітлення медичного, богословського, морального аспектів сформульовано православний погляд на дану проблематику.

До недавнього часу, до початку розвитку сучасних методів паліативної медицини, можна було б говорити про одну альтернативу: помирати від болю або застосувати евтаназію. Станом на сьогодні можемо говорити про іншу альтернативу, котра поширюється швидкими темпами по цілому світі, - паліативну опіку. Виклик, перед яким невдовзі опиниться наше суспільство, полягатиме в тому, щоб змінити наше ставлення до опіки над страждаючими і вмираючими, але ніяк не в легалізації евтаназії. Усе це вимагає відповідної мотивації, належного часу та чимало економічних затрат. Але якщо ми не хочемо, щоби здійснилися песимістичні прогнози, які з'являються в Інтернеті, що до 2075 року всі країни світу легалізують евтаназію, нам слід подбати про належне впровадження невідкладних заходів для поширення паліативної опіки в Україні.