Досліджено сутність філософського осмислення політичних подій в Україні кінця 2004 р. в контексті загального розвитку демократії та формування громадянського суспільства. Розглянуто питання національної ідеї як підстави державотворення. Висвітлено місце та роль Святого Письма в національній культурі. Проаналізовано конотаційні особливості фонетичних засобів українського перекладу Господньої молитви. Наведено матеріали лінгвістичного аналізу тексту Біблії.

Исследована сущность философского осмысления политических событий в Украине конца 2004 г. в контексте общего развития демократии и формирования гражданского общества. Рассмотрен вопрос национальной идеи как основы построения государства. Освещено место и роль Святого Письма в национальной культуре. Проанализированы конотационные особенности фонетических средств украинского перевода Господней молитвы. Приведены материалы лингвистического анализа текста Библии.

  Скачати повний текст

На матеріалі україномовних перекладів Святого Письма (Нового Завіту) І. Огієнка та І. Хоменка з урахуванням основних напрямів розвитку словникового складу (синонімічних і антонімічних лексем, біблійних фразем) та стилістичних можливостей української літературної мови XX ст. проведено комплексний аналіз і визначено зв'язок Біблії з правописною системою української мови. Проаналізовано специфіку конфесійного стилю. Виокремлено синонімічні й антонімічні пари іменників і дієслів, які переважно функціонують в одній строфі чи в одному реченні, як центральні лексеми вираження біблійної думки, що увиразнюють та естетизують зміст Святого Письма. Проаналізовано найвідоміші біблійні фразеологічні одиниці. Досліджено тропіку україномовних текстів Біблії XX ст. та визначено стилістичну й естетичну функції кожного тропа у співвідносних контекстах Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка.

Выделены основные этапы толкования Священного Писания в русской православной традиции. На примере толкований С. Аверинцева определены возможные направления анализа комментариев темных мест Священного Писания.

Проведено аналіз мовно-смислових універсумів релігійних традицій іудаїзму та християнства. Показано, що утворення унікальних сенсів релігійною традицією пов'язано з мовою ужитку та інтерпретації сакрального тексту. Доведено, що ця унікальність міститься в неперекладності священних текстів, у тих схоплених мовою сенсах, які неможливо відтворити абсолютно ідентично іншою мовою. Розглянуто специфіку неперекладних сенсів Танаху, Септуагінти та українських біблійних перекладів. Проілюстровано, наскільки формування біблійних сенсів залежить від устрою та мовних конотацій давньоєврейської, давньогрецької та української мов і загалом смислового універсуму відповідної релігійної традиції. Простежено, як поряд із загальнофілологічними питаннями, пов'язаними з втратою чи зміною сенсів оригіналу при перекладі, постають ще й проблеми неможливості відтворення сенсів, сакралізованих у мові.

Розглянуто особливості давньоримських новозавітних найменувань, до структури яких входять назви адміністративних посад, професій. Ці соціальні маркери, репрезентуючи місце біблієперсоніма в ієрархії тогочасного суспільства, дозволяють не тільки зусібіч означити носія імені, а й відчитати важливі фрагменти біблійної історії, яка у транскодованому варіанті потрапила в український мовнокультурний вимір.

Досліджено стилістичні механізми семантизації та естетизації українськомовних Біблій І. Огієнка та І. Хоменка. Визначено індивідуально-авторські особливості перекладу Святого Письма обраних авторів. Проаналізовано синонімічні й антонімічні пари лексем (іменників і дієслів) та охарактеризовано тропеїстику (асонанс, епітет, метафора, порівняння, оксиморон тощо) українських біблійних текстів XX ст. З'ясовано, що переклади Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка відзначаються взірцевою українською літературною мовою, добором власне українських лексичних засобів і тропів, що насамперед оптимізує емоційно-експресивний вплив на свідомість читача чи слухача. Доведено, що переклади Біблії І. Огієнка та І. Хоменка є стилістично й лексично самодостатніми та відзначаються насиченням мовно-виразових засобів, а це відіграє значну роль у творенні мовної картини світу українського народу та відтворює мовні традиції певного часу.

Шістнадцяте століття - це період великого зацікавлення Біблією, яку починають перекладати і польською мовою. Аналіз лексики десяти польських перекладів Євангелія є метою докторської праці, яка створюється у відділі полоністики Варшавського університету. Представлено засади праці та спосіб дослідження лексики, а також проведено аналіз вибраних лексем.

Використано методи лінгвістики та теорії перекладу (щодо з'ясування специфіки перекладацької діяльності біблійних текстів, під час аналізу сучасної методології перекладу Біблії), феноменології (під час виявлення спільних рис перекладів Біблії національними мовами), дискурс-аналізу (під час визначення функцій біблійних текстів у релігійній практиці та суспільному житті нації). Вивчення конкретних перекладів Біблії здійснено засобами текстологічного аналізу, герменевтики використанням етнолінгвокультурологічних методів. Під час порівняння національних традицій біблійного перекладу європейських країн застосовано методи компаративістики. Історичний метод уможливив простеження генези української традиції біблійних перекладів у діахронній процесуальній перспективі; а також виявлено їх трансформації та тенденції подальшого розвитку в сучасних умовах.