Наведено результати дослідження осучаснення та розвитку основних жанрових ознак християнської релігійної проповіді в українській публіцистиці. Комлексно проаналізовано наукові здобутки у галузі історичної рухомості жанру проповіді та жанрової структури публіцистичних текстів Є. Сверстюка, М. Мариновича, І. Ортинського. З'ясовано, що проповідницький жанр, хоч і підпорядковувався деяким канонічним вимогам технічного укладання тексту, не міг розвиватися лише у цих жанрових трафаретах. Показано, що найбільш наблизилася до особливостей проповіді публіцистика морально-етичного спрямування. Спільним для цих видів красномовства є надтрафаретне функціонування інтерпретації християнської ідеї, переважання змісту над формою, єдине (Біблійне) метафоричне поле авторських запозичень, творче їх переосмислення та дидактичне спрямування.

Приведены результаты осовременивания и развития основных жанровых признаков христианской религиозной проповеди в украинской публицистике. Комплексно проанализированы научные достижения в области исторической подвижности жанра проповеди и жанровой структуры публицистических текстов Е. Сверстюка, М. Мариновича, И. Ортынского. Выяснено, что проповеднический жанр, хотя и подчинялся некоторым каноническим требованиям технического составления текста, не мог развиваться лишь в этих жанровых трафаретах. Показано, что более всего приблизилась к особенностям проповеди публицистика морально-этической направленности. Общим для этих видов красноречия является надтрафаретное функционирование интерпретации христианской идеи, преобладание содержания над формой, общее (Библейское) метафорическое поле авторских заимствований, творческое их переосмысление и дидактическая направленность.

Розглянуто особливості та специфіку однієї зі складових частин комунікативної системи християнства - проповіді. Акцентовано увагу на різноманітності проповідницької діяльності в протестантизмі, православ'ї та католицизмі. Охарактеризовано зв'язки православної та католицької проповіді із протестантською.