Проаналізовано розуміння Каролем Войтилою (блаженним Папою Іваном Палом II) сутності людської особистості, а відповідно до неї - взаємозв'язку релігії та етики. Показано шлях самоставновлення особистості через слідування нею запропонованому К. Войтилою тлумаченню моральності, свободи, вчинку, відповідальності, цінності та обов'язку. До основних ознак, що виокремлюють людину з-поміж інших буттів у видимому світі, є: її особовість, що не дозволяє використовувати людину як засіб у досягненні мети; наявність внутрішнього світу та трансцендентної гідності, даної Богом; зв'язок із невидимим світом, зокрема з Богом; здатність до самостановлення; свідомість; свобода як "розпізнавальний знак" людини. Можливість самостановлення особистості Кароль Войтила вбачає у любові. Вона є найповнішою реалізацією тих можливостей, які має людина. Людина хоче або не хоче бути доброю і у цьому осердя моральності. У ній полягає істинна міра величі кожної людини. Життя через зростання в любові можна назвати моделлю Кароля Войтили на шляху до самостановлення особистості, адже моральний вибір здійснюється через любов. Людина у філософсько-богословській спадщині Кароля Войтили представлена як така, яка може і повинна власним зусиллям думки доходити до правди, обирати та вирішувати, вповні відповідати своїй гідності, адже вона "покликана до участі в житті Бога". Тому на людині лежить відповідальність як за себе, так і за весь світ. Відповідно, увесь світовий розвиток має грунтуватися на тому, щоб сприяти вдосконаленню людини, виявленню людського в людині. Вона покликана до творення добра, до преображення світу, та передусім - до свого становлення. Але вибір залишається за людиною, як і відповідальність перед Богом та прийдешніми поколіннями.