Висвітлено вагому роль римо-католицької церкви в інформаційній кампанії перед референдумом 2003 р. про вступ Польщі до Європейського Союзу, розкрито місце релігії в житті польського суспільства. Представлено відомості про ряд форумів, проведених у рамках програми інформування про євроінтеграцію, прийнятої групою радників з європейських питань Конференції єпископів Польщі. Зазначено, що позиція Папи Римського на користь євроінтеграції поклала кінець єврофобії, що й вплинуло на результати референдуму.

Освещена весомая роль римо-католической церкви в информационной кампании перед референдумом 2003 г. о вступлении Польши в Европейский Союз, раскрыто место религии в жизни польского общества. Приведены сведения о ряде форумов, проведенных в рамках программы информирования о евроинтеграции, принятой группой советников по европейским вопросам Конференции епископов Польши. Указано, что позиция Папы Римского в пользу евроинтеграции положила конец еврофобии, что и повлияло на результаты референдума.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4ПОЛ)6-725 + Э375.09(4ПОЛ)

Рубрики:

Історія

Католицизм в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено особливості релігійно-філософських поглядів видатного українського філософа, історика, публіциста, полеміста й оратора першої половини XVI ст. С.Оріховського у контексті віросповідного розмаїття в Україні. Розглянуто етапи формування конфесійної визначеності філософа. Проаналізовано головні його полемічні твори, промови та листи, зокрема твір "Про закон целібату". Розкрито проблему релігійної толерантності у контексті ідей публіциста. Особливу увагу приділено суспільно-політичним уподобанням історика.

Освещены особенности религиозно-философских взглядов известного украинского философа, историка, публициста, полемиста и оратора первой половины XVI в. С.Ореховского в контексте вероисповедального разнообразия в Украине. Рассмотрены этапы формирования конфессионной определенности философа. Проанализированы основные его полемические произведения, выступления и письма, в частности произведение "О законе целибата". Раскрыта проблема религиозной толерантности в контексте идей публициста. Особое внимание уделено общественно-политическим увлечениям историка.

Комплексно досліджено політику Другої Речі Посполитої стосовно християнських конфесій у контексті відновлення її державності (1018 - 1926 рр.). Висвітлено загальні стратегічні цілі Польської держави у релігійній сфері. Розглянуто характерні вектори та специфіку розвитку відносин Польської держави з окремими християнськими конфесіями - римо-католицьким костьолом, греко-католицькою, православною та протестанськими церквами. Вивчено технології практичної реалізації цілей держави у релігійній політиці. Розкрито характер використання досвіду відносин з церквами, які до 1918 р. підпорядковувалися конфесійному законодавсту Росії, Німеччини й Австро-Угорщини (частина земель цих країн увійшла до складу відродженої Польщі). Проаналізовано тактичні засоби та методи державної політики у Другій Речі Посполитій стосовно окремих конфесій. З'ясовано тенденції та умови їх розвитку.

Проаналізовано проблему сенсу життя в польському неотомізмі. Висвітлено особливості тлумачення особистості та цілі людського життя в томістській традиції філосування, що є унікальним синтезом античної думки та християнської теології. Зазначено, що польський неотомізм є продовженням вічної філософії (метафізичної традиції філософування). Розкрито смислову наповненість таких понять як "суб'єктивність", "особистість", "самореалізація", показано їх співвіднесеність з поняттями "сутність", "людська природа", "внутрішній світ". Зазначено про унікальність людського "я", його онтичну структуру, що передбачає свободу, самопанування й автодетермінізм. Останнім позначено специфічний феномен духовної свободи людської особистості, самозалежність Я від самого себе. Вказано на подвійний характер людського Я - іманентність Я власним вчинкам і водночас його трансцендентний духовний характер. Обгрунтовано ідею спрямованості життя людини на кінцеву ціль, що тлумачиться в польському неотомізмі як вище благо, блаженство, Абсолют. Зазначено, що в процесі духовного та морального самовдосконалення особистість повинна очиститися від пристрастей, досягти стану святості, тобто безпристрастності, і уподібнитися до Бога, вийти на новий рівень екзистенції. Акцентовано, що своїми власними зусиллями людина не може досягнути досконалості, адже їй потрібно отримати дари Святого духа.

Розглянуто oсобливості архітектурно-планувальної організації католицьких духовно-освітніх центрів в Польщі. Проаналізовано духовно-ідеологічні фактори, що найбільше вплинули на планування та стилістику таких закладів як невід'ємної ланки духовно-богословської освіти Ватикану.

Охарактеризовано документальний комплекс синодальних протоколів як складову частину джерельної бази з історії польської Реформації. Проаналізовано інформаційний потенціал, ступінь репрезентативності та політематичність змістовного наповнення досліджуваного виду джерел, окреслено експертний внесок дослідників до проведення їх наукової розробки.

Наведено концепцію антропологічної катехизи, що розроблена польським катехитом М. Маєвським, який надав їй основу, з'ясував її сутність і ціль, опрацював методологію та інтегральну структуру. Для обгрунтування необхідності та актуальності антропологічної катехизи М. Маєвський здійснив дослідження теоретичних аспектів її генези, природи, цілей, форми, змісту, а також показав її зв'язок з вихованням і навчанням, з сучасністю. Визначив можливості та умови її впровадження у практику. Описано обмеження і слабкі місця антропологічної катехизи та наведено критичні зауваження різних авторів. Проаналізовано пропозиції щодо ефективного розвитку цієї катехизи, її вдосконалення. Приділено увагу перспективам розвитку антропологічної катехизи на сучасному етапі.

Представлена концепция антропологического катехизиса, разработанного польским катехитом М. Маевским. Для обоснования необходимости и актуальности антропологического катехизиса М. Маевский осуществил исследование теоретических аспектов его генезиса, природы, целей, формы, содержания, а также показал его связь с воспитанием и обучением, с современностью. Определены возможности и условия его внедрения в практику. Описаны ограничения и слабые места антропологического катехизиса и приведены критические замечания различных авторов. Проанализированы предложения по эффективному развитию этой катехизиса, его совершенствованию. Уделено внимание перспективам развития антропологического катехизиса на современном этапе.

The article analyses the concept of the anthropological catechesis developed by the Polish catechist M. Majewski and reveals the genesis, peculiarities, objectives, meaning and methodology of the anthropological catechesis. The author presents the aspects for which the above mentioned catechesis was criticized, describes the limitations and weaknesses of the anthropological catechesis and analyzes suggestions concerning the effective development of the given catechesis and its improvement. Theauthor describes prospects of the anthropological catechesis development at the present time.

Проаналізовано питання чи можливий "католицький фундаменталізм"; чи цей термін вигадали противники церкви? Висвітлено проблему міжконфесійних зв'язків в сучасній Польщі, особливу увагу приділено польсько-українським міжконфесійним та міжнаціональним зв'язкам.

Відповідно до ст. 25 Конституції Республіки Польща, органи державної влади повинні залишатися неупередженими у своїх релігійних і філософських переконаннях, а також світогляді, забезпечуючи свободу їх вираження в суспільному житті. Ця модель поділу церкви і держави застосовується до всіх церков і релігійних об'єднань. У 1992 р. Верховний Суд Польщі ухвалив, що священик як особа, яка належить до католицької церкви або будь-якої іншої церкви або релігійного об'єднання, відрізняється від інших віруючих тим, що він або вона були призначені організовувати і проводити релігійні служби. Тому заборона на допит священнослужителя поширюється на усі релігійні об'єднання, якщо тільки ці церкви і релігійні асоціації працюють легально і забезпечують віруючим обряд сповіді. Обов'язок зберігати таємницю сповіді пояснюється католицькою церквою на прикладі двох видів духовних благ, які повинні бути захищені. Вони включають в себе щире каяття (bonum penitentum) і таїнство сповіді (bonum sacramenti). Прикладом відносин між державою та релігійними об'єднаннями є захист конфіденційної інформації, обмін якою відбувається під час сповіді. Заборона на допит священника про факти, які він або вона дізналася під час сповіді, є абсолютною, тобто не передбачає будь-яких винятків. А це означає, що не існує жодних юридичних або фактичних можливостей отримання доказів, які є предметом вищевказаної заборони. Що стосується третіх осіб, які випадково одержали доступ до інформації, що міститься в сповіді або наданої духівником під час сповіді, то такі особи можуть виступати свідками і заборона ст. 82 Адміністративного процесуального кодексу Польщі на них не поширюється. Зауважено, що таке регулювання є не етичним і морально сумнівним, а тому у вказану статтю має бути внесено доповнення, яке б поширила заборону розголошувати таємницю сповіді і на третіх осіб.

Досліджено особливості канонічно-правого статусу Католицької Церкви візантійсько-слов'янського обряду в східних воєводствах Польщі (1923 - 1937 рр.); проаналізовано основні правові документи, інструкції щодо канонічно-правого статусу, визначено вплив православного та католицького обрядів на формування візантійсько-слов'янського обряду.

Проаналізовано історичні документи, досліджено процес розвитку стосунків в Польщі одразу після Другої світової війни між комуністичною владою і діячами Римо-католицької церкви та широкими масами віруючих. Розкрито внутрішню діяльність церкви, проаналізовано діяльність конкретних історичних діячів (1945 - 1948 рр.), що дає можливість зрозуміти дух тієї епохи.