Індекс рубрикатора НБУВ: Э376-462

Рубрики:

Протестантизм

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто витоки есхатології як вчення про кінець світу, проаналізовано його основні історичні форми й еволюцію протестантської інтерпретації. Уперше у релігієзнавчій практичній діяльності визначено типологію есхатології, описано основні положення вчення та зроблено їх структурно-функціональний аналіз. Особливу увагу приділено аналізу конфесійної специфіки протестантського вчення про кінець світу, основним тенденціям розвитку есхатології новітнього протестантизму. Наведено глосарій релігієзнавчих і богословських термінів.

Рассмотрены истоки эсхатологии как учения о конце света, проанализированы его основные исторические формы и эволюция протестантской интерпретации. Впервые в религиеведческой практической деятельности определена типология эсхатологии, описаны основные положения учения и сделан их структурно-функциональный анализ. Особое внимание уделено анализу конфессионной специфики протестантского учения о конце света, основным тенденциям развития эсхатологии новейшего протестантизма. Приведен глоссарий религиеведческих и богословских терминов.

Досліджено особливості та вплив ідей протестантизму на формування світогляду Феофана Прокоповича, розкрито три етапи формування його конфесійної визначеності. Детально проаналізовано найважливіші здобутки творчої спадщини Ф.Прокоповича - курси лекцій з теології, літературно-полемічні твори, проповіді та укладений ним законодавчий документ "Духовний Регламент". Установлено, що діяч відстоював реформаторський варіант православ'я з виразними елементами прихованого протестантського впливу. Зокрема, у творах Ф.Прокоповича суто протестантськими елементами є принцип виправдання однією вірою, утвердження винятковості Святого Письма, ідея абсолютизму Бога. У теоретичній частині "Духовного Регламенту" наведено докази переваги колегіальної системи управління церквою, і, як наслідок, неспроможною виявляється ідея одноосібності духовної влади.

Проведено релігієзнавче, філософсько-соціологічне, культурологічне та історіософське дослідження сутності, витоків, типології, структурних компонентів та трансформаційних концептів протестантського есхато-хіліазму. На підставі системно-комплексного релігієзнавчого та екзегетично-герменевтичного аналізу вивчено генезис, специфіку становлення та змін еволюційних форм протестантського есхато-хіліазму, розглянуто основні парадигми його розвитку. Охарактеризовано складові есхато-хіліастичного вчення, здійснено їх структурно-функціональний аналіз. Розкрито специфіку протестантського хіліазму /міленіалізму, наведено класифікацію його основних теорій. Встановлено закономірності, взаємозв'язки та логічну послідовність розвитку системи есхато-хіліастичних ідей. Зроблено висновок, що базові принципи ранньохристиянських есхато-хіліастичних уявлень були сформовані та реалізовані в епоху Реформації. Розглянуто їх доктринальне оформлення у пізньопротестантських віровченнях та реінтерпретацію у ліберальній теології, неоортодоксії й апокаліптичних теоріях сучасного протестантизму. Здійснено прогноз щодо формування парадигмальних тенденцій розвитку есхато-хіліазму за умов глобалізації та загострення соціальних протиріч і духовної кризи сучасного суспільства, розглянуто можливі форми участі релігійних організацій у соціальних проектах.

З'ясовано віросповідну сутність протестантизму, розглянуто передумови його виникнення в контексті соціокультурних процесів епохи Реформації, характеристиці особливостей еволюції протестантизму.

Проаналізовано філософсько-релігієзнавчий контекст функціональності феномена ортодоксії у християнстві в її протестантському вимірі. Розкрито сутність і специфіку основних трансформаційних тенденцій протестантської ортодоксії у системі філософського та теологічного знання. Увагу приділено соціокультурній парадигмі гуманізму та реформації як підгрунтю формування протестантської ортодоксії. Розглянуто міжконфесійні й екуменічні інтенції конфесій-послідовників протестантської ортодоксії за умов глобалізації.

Дисертація присвячена комплексному філософсько-релігієзнавчому аналізу екзистенційно-смисложиттєвих орієнтацій віруючих пізньопротестантських конфесій. Досліджено особливості їх формування у євангельських християн-баптистів, п'ятдесятників, Адвентистів сьомого дня, Свідків Єгови. Доведено, що якщо змістові основи екзистенційно-смисложиттєвих орієнтацій представників різних пізньопротестантських конфесій у період глобальних криз в основному визначаються впливом на них основ віровчення, то екзистенційні - екзистенціалами, які зумовлюються характером і напруженістю антиномій - чинників потрясіння внутрішнього світу. Аргументовано, що у пізньопротестантському середовищі, за умов нових суспільно-політичних реалій утверджується розуміння відповідальності не лише за особистісну долю, а й долю власної країни, людства, планети. У зв'язку з цим християнські конфесійні об'єднання стають не лише центрами християнської віри та культури, а й важливими суспільно-політичними чинниками. У їх межах благодать здобувається не через споглядання та аскетику, а через релігійно вмотивовану практичну дію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э376-4

Рубрики:

Протестантизм

Шифр НБУВ: ВА819162 Пошук видання у каталогах НБУВ