Висвітлено діяльність релігійної громади Свідків Єгови (СЄ) в Україні наприкінці ХІХ ст. (початок розповсюдження вчення конфесії на українських землях) - до 1939 р. Проаналізовано процес формування органів антирелігійної пропаганди, основні напрямки, тактику, методи та форми діяльності держави у боротьбі з релігійним підпіллям у контексті політичної ідеології радянської влади щодо нетрадиційних релігійних груп. Розкрито еволюцію взаємовідносин державних і церковних владних структур у ставленні до СЄ, історіографію дослідження історії громади та ставлення до СЄ учасників українського націоналістичного руху в 1930 - 1955 рр. Розглянуто питання масової депортації українців за їх релігійні вірування та зміни ставлення уряду до релігійних організацій у повоєнний період, напрями агітаційної роботи та політики партії.