Розглянуто переважаючу паралітургійність василіянської духовнопісенної творчості на всіх етапах її розвитку. Літургійний аспект духовної пісенності пов'язується в греко-католицькій традиції з широким застосуванням так званого "всенародного співу" у церкві. Виявлено вплив василіянської пісенності на розвиток духовної пісні інших християнських конфесій в Україні.

У роботі вперше проведено комплексний аналіз формування та діяльності українських церковних музичних осередків кінця XVI — XVIII ст. Запропоновано новий міждисциплінарний вектор дослідження української церковної музики з використанням джерел і методології в галузі історії, літературознавства та мистецтвознавства. Розкрито специфіку діяльності музичних осередків на Лівобережжі та Слобожанщині і форми побутування церковно-музичних центрів на землях Правобережжя та Західної України. Реконструйовано діяльність музичних осередків при Київській митрополичій кафедрі та Переяславській архієрейській резиденції. Досліджено вплив української духовної музики на російську культуру, особливості діяльності українських церковних півчих і композиторів в столичних містах та архієрейських резиденціях Російської імперії. Доведено, що найпотужнішою за кількістю видань музичного змісту була друкарня Києво- Печерської лаври; важливою особливістю Почаївського осередку було започаткування друку пісень паралітургійного характеру, які виходили як самостійними збірками, так і додатками до різних видань релігійного спрямування.