На підставі вивчення матеріалів політичної історії Галичини та Наддніпрянської України кінця XIX - XX ст. досліджено процес становлення політичної суб'єктності української нації, визначено чинники її формування та тенденції розвитку. Здійснено порівняльний аналіз суспільно-політичної преси, визначено рушійні сили формування політичної суб'єктності та зародження національно-визвольного громадсько-політичного руху. У політичному аспекті вивчено специфічні тенденції процесу становлення національної політичної суб'єктності й політичної інституалізації українського народу Галичини. Показано вплив австрійського політико-правового чинника на розвиток політичної свідомості, становлення національної ідеї, діяльність громадських і політичних організацій, а також органів самоврядування як інститутів самоорганізації розвитку політичної суб'єктності. Визначено найважливіші етнополітичні чинники, що зумовили прояви національної самосвідомості українського народу та тенденції політичного самовизначення за внутрішньої національної злагоди та спільної співпраці усіх соціальних верств.

Проаналізовано проблему ставлення ієрархії Української Греко-Католицької Церкви до питання необхідності проголошення Патріархату.

Опубліковано найдавніший зі збережених описів архів Унійної Церкви, укладений василіанином Августином (Войною) на початку 1760-х pp. В основу критичного академічного видання покладено копію митрополичого архіву 1768 p., яка сьогодні зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України. У кодексі описано 190 фасцикулів (в’язок) різноманітної документації (відображають зміст понад 5 000 актів) з цього архіву. Вона розкриває широку палітру пастирської, адміністративної, господарської й політичної діяльності українсько-білоруської єрархії, функціонування регіональних владичих структур, мережі парафій і монастирів, економічний потенціал церковних бенефіціїв, міжконфесійних відносин тощо. Публікація Реєстру митрополичого архіву 1763 р. в перспективі уможливить реконструкцію первісного документального зібрання Унійної Церкви, а відтак стане підгрунтям для відтворення й комплексного опрацювання всієї рукописної спадщини давньої Київської митрополії.

Досліджено історію заснування жіночого чернечого Згромадження св. Йосифа ОПДМ за джерельними архівними документами, багато з яких використані вперше. Основна увага зосереджена на особливостях, які відіграли важливу роль у формуванні чернечої спільноти відповідно до її харизми - виховної роботи: постатях засновника Слуги Божого о. Кирила Се- лецького, с. Варвари Шапки, владики Йосафата Коциловського та о. Йосифа Схрейверса, а також на житті й діяльності черниць після офіційної ліквідації УГКЦ, тобто в підпільний період.