Індекс рубрикатора НБУВ: Э38-44

Рубрики:

Іслам ( Мусульманство )

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э38-4

Рубрики:

Іслам ( Мусульманство )

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження джихаду як важливої складової концептів війни та миру в ісламі. Проблему співвідношення війни та миру в релігії ісламу вирішено на основі детального аналізу оригінальних текстів представників різних релігійних напрямів, а також праць сучасних дослідників. З'ясовано, що найважливішим у ісламі є заборона будь-яких примусів, зокрема залучення до релігії, а також будь-яких гасел, які закликають до війни. Існування даного підходу виявлено в Корані та Сунні. Джихад розглянуто як "великий джихад" і "малий джихад". До складу великого джихаду включено такі види: "джихад серця", "джихад язика (слова)", "джихад руки", малий джихад включає "джихад меча". Розкрито сутність поняття "джихад" як зусилля перед Богом щодо захисту власної віри, що не передбачає розповсюдження та насильницьке нав'язування власної віри. Встановлено, що поняття "джихад" також використовується для опису власної боротьби з пристрастями, як необхідність очищення душі для того, щоб стати справжнім мусульманином. Зроблено висновок, що людина як єдина у світі духовна істота є центральною постаттю в ісламі, саме вона прагне до миру, мирного співжиття з іншими людьми, власного щастя та щастя своїх нащадків.

Розглянуто роль месіанських уявлень, яку вони відіграють у процесах духовного засвоєння суспільної трансформації, оновлення засад людського буття в світі. Здійснено пошук категорій спільності, ліній збігу основних уявлень про фундаментальну структуру релігійної свідомості. Зроблено висновок, що месіанство є категорією релігійної свідомості в монотеїстичних релігіях, за допомогою якої вона рефлексує невідповідність історично посталих форм суспільного життя його новим духовно-практичним засадам. Висунуто тезу, що завдяки існуванню цієї категорії суспільна свідомість (однією з форм якої є релігія) здатна осягнути необхідність входження в нову систему уявлень, остаточного відокремлення від минулого, але зі збереженням минулого досвіду освоєння світу.

Здійснено філософсько-релігієзнавчий компаративний аналіз соціальних доктрин ісламу та Римо-католицької церкви. Зроблено спробу здійснити повне та системне дослідження мусульманської та католицької соціальних доктрин шляхом з'ясування та порівняння їх ідентифікаційних складових. Соціальна доктрина Римо-католицької церкви є сукупністю вчень і роздумів у суспільній сфері періоду кінця XIX ст. до сьогодення. Стосовно мусульманської соціальної доктрини, не зважаючи на розбіжності в ісламських суспільних концепціях, їх доктринальні принципи є єдиними. Зазначено щодо доцільності вивчення експлікації концептуальних передумов католицизму й ісламу та їх соціальних доктрин. Акцентовано увагу на властивій їм моральній спрямованості. Зроблено висновок, що суспільна сфера може стати важливим і плідним простором для міжрелігійного діалогу та співпраці ісламу та Римо-католицької церкви.

Проведено історико-релігієзнавчу реконструкцію традицій "зречення мирського" (зухд) в ранньому ісламі, розкрито особливості "зухду" як різновиду духовно-практичної діяльності, охарактеризовано його основні форми, а також визначено його відмінності від античної та ранньохристиянської традицій. Встановлено, що еволюція суфізму як провідної течії ісламського містицизму безпосередньо пов'язана зі філософською та богословською рефлексією аскетичних практик. Спростовано висновки про переважно запозичений характер аскетичних традицій в ісламі, доведено, що вони формувалися у специфічному соціокультурному середовищі й на відмінних духовно-світоглядних засадах.

Проаналізовано джерела антихристиянського полемічного твору "ал-Джаваб ас-сахих", який належить авторитетному середньовічному богослову XIII - XIV ст. Таки ад-Діну Ібн Теймійї. На базі тематичного принципу розроблено класифікацію джерел написання твору, здійснено ідентифікацію тих з них, які не були названі в релігійному трактаті. Зроблено висновок, що різноманітність джерел свідчить не про компілятивний характер твору, а про широту інтересів та освіченість автора "ал-Джаваб ас-сахих".

Проанализированы источники антихристианского полимического призведения "ас-Джаваб ас-сахих", который принадлежит авторитетному средневековому богослову XIII - XIV ст. Таки ад-Дину Ибн Теймийе. С использованием тематического принципа разработана классификация источников написания произведения, осуществлена идентификация тех из них, о которых нет прямого упоминания в религиозном трактате. Сделан вывод, что разнообразие источников свидетельствует не о компилятивном характере произведения, а о широте интересов и образованности автора "ал-Джаваб ас-сахих".

Вперше комплексно досліджено сутність і визначальні тенденції радикалізації джихадизму в Європі кінця ХХ – початку ХХІ століть, що дало можливість зробити висновки про маніпулятивне використання релігійного фактору квазірелігійною ідеологією у поєднанні з низкою актуальних соціальних, політичних, демографічних й економічних чинників глобального виміру. Доведено, що процеси радикалізації джихадизму в Європі кінця ХХ – початку ХХІ століть мають виразні ознаки саме релігійно мотивованої (а не тільки політичної) ідеології. Екстремістські ідеологічні конструкти сучасного радикалізованого джихадизму постають на основі маніпулятивних і вибіркових комбінацій окремих релігійних цитат із Корану, мусульманських концептів та понять і спрямовані на відповідні соціальні групи у контексті комплексу соціально-культурних й економічно-політичних факторів. Релігія використовується одним із чинників маніпуляції свідомістю у квазірелігійній ідеології радикалізованого джихадизму. Проаналізовано, що проблему радикального джихадизму в сучасній Європі не можливо вирішити тільки засобами політичного регулювання. Досліджено явище радикального джихадизму з використанням міждисциплінарного підходу та системно-структурного методу, що дозволило підійти до вивчення радикалізації джихадизму холістично, а не мерологічно. Радикальний джихадизм представлено у контексті приналежності цього явища до різновидів релігійно мотивованої ідеології, що виключно маніпулятивно використовує положення релігійного вчення та виходить поза межі ціннісно-смислової бази релігійного світогляду як моделі реальності.