Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади філософсько-релігієзнавчого дослідження проблем езотерики. Виявлено визначальні риси езотерики як наукової дисципліни. Виокремлено структурні елементи, наявність яких дає підстави стверджувати про належність теоретичного вчення до езотеричного. Обгрунтовано необхідність встановлення трансцендентальних причин, "умов можливості" езотерики. Визначено зміст базових понять, необхідних для дослідження езотерики, встановлено їх сутнісне та формальне співвідношення. Особливу увагу приділено дослідженню поняття, яке позначає вищу реальність езотерики та не має аксіологічних коннотацій. З'ясовано, що даним вимогам відповідає термін "сакральне" або "священне". На підставі аналізу різних підходів щодо розуміння поняття "езотерика" запропоновано визначення даного поняття. Езотерику запропоновано розуміти як найбільш широке поняття (технічний термін), що охоплює поняття містики та магії. Запропоновано визначати термін "езотерика" як родове щодо відношенню до понять "містика" та "магія", які є її (езотерки) видами. Розкрито сутність поняття "езотерична настанова свідомості" та виокремлено фактори, які впливають на її формування. Проаналізовано перехід від неезотеричних настанов до езотеричної через зміну пластів "живого світу", горизонту, контексту, підгрунтя, що перебувають у тісній залежності. Виокремлено два етапи, необхідні для актуалізації езотеричної настанови свідомості: "прояснення" та "трансцендування".

Розглянуто вплив антропоморфізму та магії на процес становлення філософсько-антропологічної рефлексії.

Висвітлено результати проведеного наукового дослідження антропомістичних ідей як автономної парадигми, виявленої в контекстах еволюції різних світоглядних систем: буддизму, даосизму, суфізму, західноєвропейської філософії, вітчизняної культури. Проаналізовано основні стратегії дослідження антропомістичного вчення буддизму. Визначено структурно-семантичну специфіку буддистської антропологічної моделі суб'єкта духовного становлення. Здійснено аналіз місця та ролі філософії даосизму в контексті загальної антропомістичної традиції, розглянуто передумови її виникнення, етапи становлення, трансформації у сучасному світі. Розглянуто проблеми історико-філософського дослідження витоків і становлення концептуальних елементів антропомістичної парадигми суфізму, виокремлено характер ісламських і неісламських джерел формування суфійського містицизму, виявлено спектр ангропофілософських аспектів дослідження специфіки культурної традиції суфізму. Досліджено процес становлення антропомістичних вчень давньоєгипетського й елліністичного періодів, а саме герметизму, розкрито специфіку герметичної філософії, показано її тісний зв'язок з гностицизмом та іншими містичними вченнями, розглянуто унікальну систему герметичної філософії.

Описано з онто-гносеологічних позицій такі типи антропомістичних ідей: інтелектуально-споглядальні, герменевтичні, психотехничні, емоційно-чуттєві та ін. Розкрито зв'язок різних форм антропомістичних ідей із соціокультурним буттям. У цілому показано, що в антропомістичних ідеях криються основи знань про регуляцію духовно-тілесної життєдіяльності людини, наявний широкий емпіричний матеріал, який у відповідній філософській інтерпретації може скласти важливу фактологічну основу для визначення настанов і способів самовдосконалення людини. Актуалізація онтологічної семантики антропомістичних ідей пов'язана з дезінтеграцією певного історичного горизонту значення. Виявлення експлікацій містицизму в різних культурних парадигмах (даосизм, буддизм, християнство, іслам) грунтується на концептуалізації містичного синтезу як іманентної форми самосвідомості. Засвідчення іманентної природи містицизму дозволило визначити антропомістику в якості комплементарної модальності самопізнання, окремого виміру суб'єктивності. Проаналізовано зв'язок антропомістичних концепцій української філософської думки зі східною та західною лініями філософування.

Наведено результати дослідження, присвяченого шаманській практиці скапулімантії - одному із мантичних ритуалів давнього світу. Розглянуто давньоукраїнську рукописну пам'ятку "Книга від Петра Єгиптянина...". Прослідковано зв'язки між різними культурними традиціями, де був представлений магічний ритуал скапулімантії. Продемонстровано його витоки із шаманських споглядальних практик. Подано середньовічні тексти, що містять детальний опис скапулімантії, а саме: арабський, латинський, грецький, бурятський і давньоукраїнський.