Висвітлено питання організації процесу викладання літератури на філософсько-історичних засадах у старших класах загальноосвітньої школи. Розкрито філософсько-історичні, літературознавчі та методичні аспекти даної проблеми. Доведено необхідність якісної перебудови та видозміни літературної освіти школярів, посилення уваги вчителів і учнів до світоглядно-ідеаційної основи творчості, взаємозв'язку художнього й історичного мислення письменників.

Освещены вопросы организации процесса преподавания литературы на философско-исторических основах в старших классах общеобразовательной школы. Раскрыты философско-исторические, литературоведческие и методические аспекты данной проблемы. Доказана необходимость качественной перестройки и видоизменения литературного образования школьников в сторону усиления внимания учителей и учеников к мировоззренческо-идеационной основе творчества, взаимосвязи художественного и исторического мышления писателей.

Виявлено тенденції розвитку філософського знання, їх спрямування через самовизначення філософії як "мистецтво жити".

Зазначено, що в добу науково-технічної революції інтеграція науки відіграє особливо важливу роль у її розвитку. Це можна бачити, зокрема, в галузях знання, пов'язаних з концепцією сталого розвитку. Світоглядним фундаментом і методологічною основою інтегративних процесів у науці залишається філософія.

Розглянуто проблеми історичної цілісності імені "філософія", змістовних кордонів історії європейської філософії, а також зв'язку філософії та позафілософського досвіду філософа. Надано визначення філософії як життєвої справи філософа. Історію філософії інтерпретовано як синтез "теорії" та "історії" засобами самої "теорії"; "теорії" та "історії" засобами самої "історії" та "теорії" та "історії" засобами самого синтезу. Наведено загальнофілософські наслідки з вихідної досвідної даності речі, а також існування різноманітних філософських учень і відмінностей у філософській інтерпретації світу. В результаті філософія постає як результат осягання позафілософського досвіду символічної зустрічі з Абсолютом.

Аргументовано положення, що історіософська складова як елемент світоглядної підготовки передбачає процес освоєння та осягнення майбутніми вчителями тенденцій розвитку історичної дійсності, формування соціальної самоідентичності, залучення їх до системи цінностей, норм і відносин суспільства, формування певних соціальних якостей як компонент професійного потенціалу педагогів. Досліджено суть світоглядної підготовки майбутнього педагога на різних етапах розвитку українського суспільства (періоду Визвольних змагань 1917 - 1920 рр., торжества марксизму-ленінізму 1920 - 1990 рр. та періоду системної трансформації суспільства - з 1991 р.), установлено її детермінованість соціально-політичним контекстом та панівною державною ідеологією. На підставі аналізу емпіричного матеріалу виявлено факт панування у вищій педагогічній школі гностичного підходу до підготовки фахівця та обгрунтовано важливість переходу до рефлексивно-креативного компетентнісного знання, яке має забезпечувати становлення вчителя як суб'єкта цілісної педагогічної діяльності. Визначено зміст історіософської підготовки майбутнього педагога за умови сучасних докорінних соціокультурних трансформацій, науково обгрунтовано її гностичну, аксіологічну та праксіологічну складові, єдність яких сприяє узгодженню суперечностей формування наукобіжного та наукоцентричного різновидів філософського історичного світогляду.

Проаналізовано формальні засоби та методи епістемічної логіки, що дозволяють аналізувати знання людських агентів і моделювати знання штучних інтелектуальних систем. Систематизовано історію розвитку епістемічної логіки, проаналізовано передумови її виникнення та головні періоди розвитку. З'ясовано суміжні галузі досліджень, серед яких епістемологія, комп'ютерні науки тощо. Розглянуто особливості логічного підходу до аналізу знання та детальний опис його властивостей, які враховуються в аксіоматичних системах епістемічної логіки. Наведено обгрунтування семантик для різних систем епістемічної логіки, вказуючи на проблеми, що можуть виникнути за інтерпретації ситуацій зі знанням. Проаналізовано формальні засоби та методи логіки публічних оголошень та логіки епістемічних дій, які є динамічними варіантами епістемічної логіки. Продемонстровано на прикладах можливості формального апарату епістемічної логіки для аналізу знання.

Проведено філософський аналіз освітньо-виховних можливостей філософського знання та доведено принципову можливість формування науково-філософського світогляду особистості майбутнього фахівця аграрної галузі. З огляду на постійну зміну умов життя та наявність загроз-викликів глобалізованого світу концептуалізовано навчально-виховний процес в аграрних ВНЗ, проаналізовано його теоретично-методичні та методологічні засади. Обгрунтовано вироблення ціннісно-світоглядних орієнтацій майбутніх аграрників, запропоновано прагматично-інструменталістський підхід до навчання у вищій школі.

Вперше представлено філософсько-педагогічну концепцію світоглядної освіти як головної ланки та каталізатора соціалізації особистості, яка стала теоретичною основою створення інтегрованих шкільних курсів "Людина і суспільство", "Світ, людина, суспільство", "Я і світ" і була реалізована в багатьох підручниках і посібниках із цих курсів. Розглянуто світогляд як вищий рівень самосвідомості соціального суб'єкта та духовного осягнення дійсності. Охарактеризовано структуру та функції світогляду. Розкрито особливості передачі світоглядних уявлень у родовому суспільстві. Проаналізовано розвиток світоглядної релігійної та філософської освіти. Увагу приділено підготовці викладачів світоглядних курсів і дисциплін.

Дослідження присвячено актуалізації та соціально-філософській концептуалізації світоглядно-формувального потенціалу філософського знання у вищій аграрній освіті України. Виокремлено необхідність усвідомлення глобальної відповідальності людини за свої дії, що визначаються мірою її духовно-ціннісних орієнтацій. Досліджено сутність і механізми світоглядно-формувального потенціалу філософського знання, які забезпечили б успішну підготовку відповідальних, творчих, активних молодих людей з метою згуртування нації та цивілізації в планетарно-космічному масштабі. Обгрунтовано концептуально-методологічні підходи до формування світогляду особистості майбутніх аграрників засобами філософських наук, що лягли в основу прагматистсько-інструменталістської концепції філософії освіти. Розроблено й упроваджено в начальний процес технологію формування світогляду сучасної особистості майбутнього фахівця засобами філософського знання. Надано науково-методичні пропозиції щодо вдосконалення змісту, методів і прийомів навчання, учіння й виховання майбутніх аграрників у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти в Україні.

Досліджено природу герменевтичного досвіду. Показано, що предмет філософії - логос, дух, вихідний досвід, мистецький твір, мова, буття - має неодмінний зв'язок з герменевтичним досвідом. Розглянуто цей зв'язок як історичну феноменологію герменевтики, показано, що він є дослідженням герменевтичного феномену. Способи цього зв'язку представлено в історичній послідовності різновидів досвіду, що так чи інакше розглядались філософами як найпоказовіший досвід осягнення істини. З'ясовано, як умови герменевтичного досвіду досліджує наука тлумачення. Досліджено історію герменевтики, доведено, що буттєві умови тлумачення не зводяться до "техніки" інтерпретації. Проаналізовано погляди Августина, В. Дильтая, Е. Гусерля, М. Гайдегера та інших філософів, на основі цього з'ясовано, що будь-яке розуміння обумовлено і певним саморозумінням тлумача. Цю думку підтверджує мистецький і перекладацький досвід.

Розглянуто трансгуманізм як соціальну ідеологію, що відображає прагнення свободи за умов несвободи й тотальної детермінації людської поведінки, синдрому "втечі від свободи", обумовленої сучасними технологіями п'ятої й шостої технологічної хвилі. Проаналізовано програмні документи трансгуманістичного руху як такі, що відображають не лише погляди адептів утопічної позитивної євгеніки, але й реалістичні маркетингові пропозиції, скеровані на поліпшення якості життя й подолання природних обмежень людського тіла.

Висвітлено наукову спадщину та філософські ідеї професора ХНУ ім. В. Н. Каразіна І. 3. Цехмістра (1937 - 2017), засновника та першого завідувача кафедри теорії культури і філософії науки ХНУ (1990 - 2010). Наведено статті І. 3. Цехмістра, а також роботи його близького наукового кола: українських та зарубіжних колег, учнів, однодумців. Відображено еволюцію філософських та культурологічних пошуків на кафедрі теорії культури і філософії науки протягом 1990 - 2018 рр.

Досліджено історію концепту "світогляд" на тлі світового культурного й історико-філософського процесу. Простежено шлях розвитку поняття та його філософсько-мовні метаморфози. Увагу приділено малодослідженому питанню впливу тоталітарних ідеологій на свідомість пересічних громадян, а також широкому та брутальному використанню концепту "світогляд" нацистською та комуністичною ідеологіями, відповідним пропагандистським маніпулюванням ним із метою створення на підставі цих маніпуляцій і контролю принципово "нової людини". Окремо висвітлено долю концепту "світогляд" у власне українському дискурсі. Представлено концептуальний синтез розуміння поняття "світогляд" на підставі попереднього розлогого історичного екскурсу та порівняння його з модними нині концептами "ментальність" та "ідентичність".