Систематизовано та упорядковано фрагменти творів видатних представників зарубіжної та вітчизняної філософської культури. Подано філософію як таку конститутивну предметність, завдяки якій можливе напрацювання людиною і суспільством основних напрямів соціальної діяльності. Розкрито структуру та визначено методи й основні функції філософії, а також співвідношення між класичним і сучасним розумінням метафізики. Наголошено на неоднозначності діалектичного підходу до проблеми її методу та функції. Висвітлено різні погляди щодо сутності світогляду, його типології та соціальної значущості. Визначено, що він постає як наукові, ненаукові й антинаукові переживання, погляди, уявлення, ідеї та переконання, але одночасно має предметний характер існування (узагальнений, теоретичний образ дійсності). Проаналізовано фундаментальні принципи буття, найбільш загальні сутності та категорії сущого. Розглянуто раціоналістичну традицію розбудови онтології на підставі ідеї: буття є результатом розвитку мислення, його моментом, коли мислення виявляє свою тотожність з буттям. Розглянуто природу як одне з центральних понять філософської думки та культури, що має широкий спектр значень. Її визначено як сукупність усього сущого й одночасно як протилежний людині (суб'єкту) об'єктивний світ. Увагу приділено розкриттю антропогенних впливів на природу, які призводять до виникнення ноосфери. Розкрито унікальність природи людини, визначено соціокультурний характер її буття та подано основні виміри людського життя. Під різними кутами зору розкрито поняття та структуру свідомості, визначено її основні функції та соціальне значення.