В оглядовій статті про диво розглянуто історію філософії дива, в якій диво постає як прояв значення буття та істини в явленості даного світу. З'ясовано етимологію слова "диво" та зроблено висновок, що диво пов'язане з дієсловом дивитися, здатністю людини сприймати нове та небачене у старому та побаченому. Виділено такі тлумачення дива, як гносеологічно-епістемологічне, онтологічне та теологічне. Методи, які застосовано для дослідження дива (етимологічний, феноменологічний, компаративістський), надали можливість глибше усвідомити та зрозуміти феномен дива з огляду на грецьке значення поняття "phenomenon": те, що є самим собою; те, що є істиною буття; неприхованістю.

Досліджено еволюцію креативного мислення в умовах техногенної цивілізації, що чинить вплив на соціальну, культурну, когнітивну й інтелектуальну сфери життя людини та суспільства. Здійснений аналіз виокремив технологічне мислення, актуальність якого зумовлена запитами життя, де культурна, гуманітарна, метафізична сфера поступається науковій, техніко-технологічній. Реалізація змісту технологічного мислення знаходить продовження в динаміці розвитку інформаційно-комп'ютерних технологій. Вони породжують мислення, яке можна назвати інформаційним.

Уперше здійснено розмежування метафізики та онтології за типом мислення, на відміну від спроб розмежування метафізики та онтології за їхнім предметом. Уперше запроваджено ономатологічно-диференційний метод, що грунтується на ідеях російської релігійної філософії, зокрема на розумінні істини як етимон. Уперше проаналізовано такі структури феномену мислення, як наївність, анонімність та "посильність", через які виявлено таку фундаментальну структуру феномену мислення, як субстанційність, через яку й відбувається розмежування, а отже, і вивільнення одного типу мислення від іншого. Уточнено, що під типом мислення розуміється спосіб опанування дійсності, який визначається вихідною настановою або на світ речей, або на життя особистості. Визначено сутність онтологічного мислення як специфічної форми опанування світу, що з метою можливісного тлумачення рефлексує "світ речей" та "світ як річ". Розкрито сутність метафізичного мислення, у якому мислення досягає своєї повноти, тобто не редукується до певного його моменту, а потребує всю людину в цілому, тому воно сприймається як життя особистості. Набула подальшого розвитку в контексті російської релігійної філософії гіпотеза про кореляцію між типом мислення та релігійністю: онтологічне мислення релевантне язичницькому віруванню, яке за своєю суттю осмислює сакральне засобами природи, а метафізичне мислення релевантне християнству, яке на перший план висуває ідею особистості.

У дисертаційній роботі розгадається одна з найбільш актуальних проблем філософського знання - проблема філософсько-методологічного аналізу онтологічного статусу свідомості, що зумовлено необхідністю аналізу розмаїття стратегій її дослідження, які існують сьогодні (аналітична філософія свідомості, феноменологія, екзистенціалізм та ін.), актуальністю проблеми не тільки в аспекті філософського пізнання і філософської онтології, а й міждисциплінарних та загальнонаукових дослідженнях. Для вирішення поставленої задачі - виявлення сутності та специфіки онтологічного статусу свідомості здійснюється аналіз уявлень про сутність свідомості в філософській рефлексії, виявляються теоретико-методологічні засади онтологічного статусу свідомості, демонструються методологічні труднощі її дослідження. Автор доходить висновку, що свідомість являє собою складний та суперечливий феномен, і розглядає буття свідомості крізь призму таких її рис, як антиномічність та цілісність, що дає можливість мислити свідомість як розімкнене у зовнішній світ і не замкнене на суб’єкті. Автор дослідження пропонує розглядати свідомість як єдність актуальної чуттєвості та потенційних смислів, які відрізняються тим, що чуттєвості притаманні ознаки просторовості, часу, якісності, а смисли характеризуються як ідеальна форма буття - позачасова, позапросторова, позаякісна. При цьому чуттєвість та смисли розглядаються як онтологічні структури свідомості, яким притаманні такі ознаки, як видова, індивідуальна та конститутивна сутність. В результаті автор доходить висновку, що запропонована модель свідомості дозволяє подолати обмеженість натуралістичного підходу до свідомості. Тобто психофізична проблема (mind-body problem) як одна з центральних в розумінні свідомості, її природи і онтологічного статусу може бути розглянута крізь призму розуміння свідомості як єдності актуальної чуттєвості та потенційних смислів.

Исследованы проблемы взаимоотношения мироздания и человека в контексте стратегии квантового мышления, которая начинает входить в общественное сознание. Отмечено, что квантовое мышление может выступать в роли концептуально-методологического ориентира объективности объяснения и описания квантово-физической реальности, а также позволяет раскрыть сущность взаимоподобных процессов, которые происходят в разных формах движения материи: социальной, биологической, химической, нейрофизиологической и т.д.

Проаналізовано пошуки теоретично досконалої моделі свідомості з огляду на сучасний філософський дискурс та відзначено актуальність нових напрямів та шляхів її пізнання, що сприяє сучасному осмисленню нових значень цього терміну. Визначено раціоналістичний, редукціоністський і діалектико-матеріалістичний підходи, кожний з яких сутність та структуру свідомості розкриває з конкретно-науковим, фізіологічним коннектом. На думку автора, активне, конструктивне ставлення до дійсності, культурний зміст оперування смислами, значеннями, символами та почуттєва наповненість є сутнісними ознаками свідомості.

Проанализированы поиски теоретически совершенной модели сознания с учётом современного философского дискурса и отмечена актуальность новых направлений и путей его познания, способствующих современному осмыслению новых значений этого слова. Определены рационалистический, редукционистский и диалектико-материалистический подходы, каждый из которых раскрывает сущность и структуру сознания с конкретно-научным, физиологическим коннектом. По мнению автора, активное, конструктивное отношение к действительности, культурное содержание оперирования смыслами, значениями, символами и чувственная наполненность являются сущностными атрибутами сознания.

The search for theoretically perfect models of consciousness are considered in view of contemporary philosophical discourse.

Обгрунтовано філософсько-освітню методологію аналізу модернової жіночої ментальності як складової та механізму трансформації освітньої системи та всього суспільства. Визначено специфіку модернової жіночої ментальності у контексті освітньої методології її становлення як духовно-практичну форму жіночої самосвідомості, що акумулює в собі позитивний культурнобіосоціальний потенціал традиційних (фемінних) і модерних (феміністських) цінностей, і реалізує його на основі усвідомленого вибору за умов певного соціокультурно-освітнього простору. Дослідження дозволяє систематизувати методологічні та концептуальні засади становлення гендерно рівної освіти в Україні, а також проектування модернізаційних змін у вітчизняній системі освіти на основі врахування особливостей навчання жінок, адаптуючи освітню діяльність до існуючих європейських і світових стандартів гендерної рівності.

Проаналізовано становлення проблеми людської комунікації та її подальший розвиток. Висвітлено основні положення комунікативної концепції К.Ясперса. Розглянуто філософські підходи до людської комунікації у Ю.Габермаса та К.-О.Апеля. Визначено структурні компоненти й особливості комунікативних концепцій цих мислителів. Наголошено на трансформації розуміння людської комунікації у німецькій філософії XX ст. (екзистенційний вимір комунікації у К.Ясперса та суспільних у Ю.Габермаса та К.-О.Апеля).

З позиції екзистенціалістського розуміння людини та її буття проаналізовано абсурд і парадокс, які виступають модусами адогматичного мислення. Таке мислення веде до принципового перегляду ролі розуму. І Кіркегор і Шестов у своїх концепціях проголошують абсурд і парадокс межею мислення. Абсурд стає тим "буревієм" розуму, який потребує від нього нових уявлень, виходячи за межі можливого та звичайного. Парадокс же полягає в тому, що розум має змінювати сам себе, виводячи мислення на трансцендентне, яке є шляхом пошуку парадоксів і намагання розуму подолати межі ірраціонального.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.21

Рубрики:

Мислення і буття. Свідомість і навколишній світ

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено актуальні та потенціальні репрезентації розуму та його самовизначення у полі культури. Проаналізовано рівні інтерпретації розуму, зумовлені соціокультурними контекстами. Розкрито постмодерністські стратегії критики розуму, які намагаються реабілітувати його шляхом заперечення метафізики та методами плюралізації й децентралізації раціональності. Розглянуто спроби самоствердження розуму за допомогою теорій раціонального обгрунтування. Виявлено, що базовим положенням постмодерністського гуманізму є критичне ставлення до сучасних стратегій і практик влади, актуалізація та реалізація конкретних гуманістичних проектів, заснованих на принципах демократії, прозорості та відкритості з урахуванням досвіду соціальних трансформацій. У контексті нового розуміння складових інтеркультурного дискурсу розкрито смислові інтенції розуму та його креативні контексти у різноманітних інформаційно-комунікативних програмах та інноваційних технологіях у культурі та освіті.

Зазначено, що зіткнення людини із сучасним світом породжує базові екзистенціальні проблеми, а також стрес, тривогу, пізнання себе та світу у деформованому вигляді. Справитися із цим може лише зріла особистість. Психотерапевтичний досвід максимально сприяє прийняттю на себе відповідальності за власне життя.

Освещена проблема мышления как органический процесс зарождения и развития мысли и как структуры языка соответственно природе её органики. Определены уровни бытия и существования, представленные в уровнях мышления и сознания, исходные логические конструкции как гены человеческого разума, аналогии и различия между принципами генотопической деятельности и деятельностью биологической клетки, архитектоника генотипа. Проанализированы условия существования человеческого генотипа и его виды, генотипические причинные отношения как источник самодвижения. Рассмотрена проблема соотношения языка и мышления как индивидуального и этнического.

Отмечено, что подведение онтологических оснований под все уровни сознания позволяет осуществить их демифологизацию и деантропоморфологизацию. В результате они становятся онтологическими понятиями, отражающими соответствующие уровни детализации отношения "быть", а уровни человеческого сознания оказываются просто частным случаем этих онтологических форм.

Досліджено поняття гештальту в онтологічному ракурсі й обгрунтовано засади цього поняття у філософії. З'ясовано можливості його застосування у гуманітарних дослідженнях. Визначено домінантну тенденцію до динамічного вираження буттєвих інтенцій людської свідомості гештальтом свідомості, що відповідає назрілій потребі впровадження до поняттєвого апарату філософії більш транзитивних і цілісних понять. На підставі аналізу гегелівського підходу висвітлено основні аспекти та принципи поняття "гештальт", виявлено новітні тенденції щодо застосування цього поняття у сучасній феноменологічній думці, що дало змогу розглянути теорію обгрунтування цього концепту та виявити поняття як медологічний засіб для філософських (гуманітарних) наук.

Досліджено проблему свідомості в апріорних структурах "життєвого світу", умови специфічно-унікального буття людини в реаліях духовно-культурних вимірів її існування. Розкрито суть свідомості у співвідношенні з поняттям "ментальність", де відбуваються активації суб'єктивного в об'єктивному, ірраціонального в раціональному, утворюючи феномен національної свідомості. Зазначено, що інтеракції духовного у національній свідомості визначають неповторний образ особистості й означення сенсу її власного соціального буття. Національну свідомість проаналізовано у виявленні екзистенційних вимірів буття шляхом аналізу національної ідеї, в якій формуються засади світоглядної орієнтації самовизначення особистості. Доведено, що національно свідома людина втілює національну ідею в перспеективу життя свого народу відповідно до загальнолюдських цінностей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.21

Рубрики:

Мислення і буття. Свідомість і навколишній світ

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)6-663.11 + Ю212.21

Рубрики:

Історія філософії

Мислення і буття. Свідомість і навколишній світ

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.12 + Ю212.21 + Ю812.271.2

Рубрики:

Образна специфіка літератури <теорія л-ри>

Мислення і буття. Свідомість і навколишній світ

Елементи та виражальні засоби художньої форми

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дана взаимосвязь следующих трех сущностей друг с другом: объектов Бытия как онтологических сущностей, физических вещей как сущностей нашего мироздания и сознания человека как его развертывающегося отношения быть. Раскрыта сущность феномена Я и его осознания в мозгу человека.