На основі аналізу світоглядних ідей мислителів минулого та сучасності, об'ємного знакового іконографічного матеріалу єгипетської та української культур досліджено національні "картини Світу" як втілення ідеї "за образом Божим". Запропоновано погляд на Світ як на систему взаємодії архетипних чинників: мови, середовища та діяльності, що творять національний образ ідеї. На підставі методики дизайнерського та проектно-морфологічного підходу, в контексті взаємодії онтологічного (ідеї) та екзистенційного (образу), розроблено теорію образотворення: її принципи та аспекти, що закладають основи нової світоглядної системи як синтезу науки, мистецтва, релігії, філософії та практики життєдіяльності.

Розкрито континуальну, унітронну та фізичну сутність вакууму. Розглянуто питання інтеграції двох теорій - образотворення та фізичного вакууму на шляху до створення фундаментального вчення про вакуум як композицію, взаємодії протокомпозиції та композиції. Описано метод пізнання фундаментальної даності на основі композиційного аналізу і синтезу, універсальна природа якого допомагає використовувати його також як метод проектування та дизайнерського програмування середовища життя людства. Висвітлено інверсійний вплив людини на матрицю вакууму.

Раскрыты континуальная, унитронная и физическая сущность вакуума. Рассмотрены вопросы интеграции двух теорий - образосозидания и физического вакуума на пути к созданию фундаментального учения о вакууме как композиции, взаимодействия протокомпозиции и композиции. Представлен метод познания фундаментальной данности на основе композиционных анализа и синтеза, универсальная природа которого позволяет использовать его также как метод проектирования и дизайнерского программирования среды жизни человечества. Изучено инверсионное влияние человека на матрицу вакуума.

Запропоновано синтаксну модель знака, що дає змогу узагальнити наявні підходи до знакових явищ. Зазначено, що денотативна модель не може бути застосована до знакових комплексів культури. Показано, що структурно-аксіологічна модель знака дає змогу включити до сфери знакового аналізу природну мову та знакові комплекси культури завдяки введенню додаткової характеристики знака - цінності. Синтаксна модель узагальнює денотативний і структурно-аксіологічний підходи до знака на підставі введення до знакового аналізу двох нових термінів - синтаксу та семіотичної здатності.

Запропоновано концепцію естетичного знаку як специфічної модальності соціокультурної інформації у атенціональній даності. Виявлено основні концептуальні підходи до проблеми визначення естетичного знаку, сформульовано основні протиріччя існуючих положень і показано можливість їх вирішення. Проаналізовано специфіку організації художнього твору у відношенні до семіотичної організації естетичних об'єктів. Розглянуто особливості знакових конструкцій у естетичних процесах. Досліджено загальносеміотичні аспекти в організації естетичного семіозу. Проаналізовано особливості естетичних семантики, синтактики і прагматики. Розглянуто естетичний знак як носій естетичної інформації. Проаналізовано концептуальні положення теорій естетичної інформації. Виявлено основні аспекти естетичної інформації та розкрито атенціональний механізм утворення естетичної інформації. З використанням соціокультурного й антропологічного підходів до естетичних процесів, мистецтва і знакових систем сконструйовано типологію форм естетичного семіозису.