Запропоновано й обгрунтовано підхід філософії дії та активності задля переосмислення проблематики теоретичних і практичних філософських дисциплін, виявлення його узагальнення як філософської дисципліни. Доведено концептуальність пов'язаності буття з активністю людини, взаємно доповнювальний характер стосунку між сущим та належним, чинність особистісної тотожності в досвіді дієвців, виокремлено суттєві ознаки усвідомлення, розроблено концепт перцепційної активності, з'ясовано переваги інтеграції основних стратегій обгрунтування знання. Зміст знання суміщає аспекти пропозиції, досвіду та вміння, а обгрунтування певного змісту в статусі знання забезпечується його здійсненністю. Розрізнено лінії сучасного прагматизму. Затверджено переваги настанови мінімалізму. Переосмислено методологічну вагомість категорії "нормативність", її регулятивна та конститутивна функції виявлено не в термінах пріоритетності, а як такі, що взаємно супроводжують і доповнюють одна іншу. Наведено стадіальну структуру феномену "лінгвістичного повороту", затверджено надлишковість категорії "значення". Концепт "спільносвіт" розглянуто як "мозаїка" перформаційних інституцій. Здійснено порівняльний аналіз індивідуальних і спільних дій на тлі індивідуальної та спільної раціональності. Моральна епістемологія й епістемологія чеснот вписано в контекст практичної філософії, дисциплінарне поле якої є методологічно принципово відкритим.