Проаналізовано гендерні дослідження у контексті постнекласичної раціональності, у межах якої людина та суспільство розглянуті як складні самоорганізаційні системи. Висвітлено епістемологічний, методологічний та аксіологічний аспекти гендерних досліджень й обгрунтовано їх значення як різновиду постнекласичної раціональності. Описано структурну організацію гендерних досліджень у зв'язку з процесами, що відбуваються у науковому середовищі у сучасний період, зокрема, інтеграцією наукового знання та осмислення його аксіологічних аспектів, пов'язаних з вирішенням комплексних проблем. Проаналізовано витоки та змістову різноманітність гендерних досліджень. На підставі вивчення концепції постнекласичної раціональності й особливостей організації гендерних досліджень та існуючих в їх межах підходів, методів, понятійного апарату зроблено висновок, що сучасний постнекласичний етап розвитку науки є найбільш сприятливим для розширення можливостей і становлення гендерних досліджень як наукової галузі. Розглянуто їх специфічні особливості, зокрема, людиновимірність, спрямованість на вивчення складних систем, що самоорганізуються, міждисциплінарність і необхідність урахування цінностей під час проведення наукового дослідження. Розкрито потенціал гендерних досліджень для розширення існуючих наукових практик, розглянуто методології їх проведення. Визначено соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності, зокрема, таких, як відповідальність за свою діяльність та турбота про інших.

Визначено, що проблема торгівлі людьми дотепер є однією із глобальних проблем людства. Розглянуто методологічні загальнофілософські принципи та підходи до проблеми соціальної профілактики торгівлі людьми. Зазначено щодо необхідності ноологічного підходу до проблеми соціальної профілактики торгівлі людьми.

Мета роботи - установити виникнення та еволюцію гендерної проблематики із засновків класичної філософії, а саме, із феномена волі-до-істини як спонтанного прагнення людини до пізнання буття. Для досягнення зазначеної мети вирішуються наступні завдання: дослідити те, яким чином конституює себе філософія; встановити, як виявляється категорія "статі", як у природному, так і в соціальному контексті; визначити кореляцію гендерних досліджень (або гендерології) та філософії. Якщо для методології гендерних досліджень властиво виходити з контекстуальності, ціннісних засновків знання, культурних і соціальних передсудів та стереотипів, то в даній роботі стать (гендер) розглядається безпосередньо із буття-у-світі, тобто із людської присутності і в її пізнавальній здібності. Розрізнення волі-до-істини та волі-до-знання, проведене вперше Мішелем Фуко, застосовується як прийом, завдяки якому виявляється онтологічна затребуваність статі. В результаті дослідження встановлено, що наукові розробки у галузі гендерної проблематики безпосередньо не випливають із предметної області класичної філософії; стать (гендер) метафізично не обгрунтовується, являє собою онтичну, а не онтологічну характеристику людського виду; її презентація як визначального чинника історії культури в контексті дихотомії фемінності/маскулінності є ангажованою; ця властивість аналогічна ніцшеанському волінню до влади, тобто встановленню певного знання, що тоді використовується в правовому, соціальнополітичному дискурсі, корегує мовну практику, визначає наукові пошуки, узалежнюючи їх від аксіологічної компоненти культури; по мірі вирішення проблеми соціальної справедливості стать як предмет соціологічного дослідження втрачає актуальність.

Мета роботи - установити виникнення та еволюцію гендерної проблематики із засновків класичної філософії, а саме, із феномена волі-до-істини як спонтанного прагнення людини до пізнання буття. Для досягнення зазначеної мети вирішуються наступні завдання: дослідити те, яким чином конституює себе філософія; встановити, як виявляється категорія "статі", як у природному, так і в соціальному контексті; визначити кореляцію гендерних досліджень (або гендерології) та філософії. Якщо для методології гендерних досліджень властиво виходити з контекстуальності, ціннісних засновків знання, культурних і соціальних передсудів та стереотипів, то в даній роботі стать (гендер) розглядається безпосередньо із буття-у-світі, тобто із людської присутності і в її пізнавальній здібності. Розрізнення волі-до-істини та волі-до-знання, проведене вперше Мішелем Фуко, застосовується як прийом, завдяки якому виявляється онтологічна затребуваність статі. В результаті дослідження встановлено, що наукові розробки у галузі гендерної проблематики безпосередньо не випливають із предметної області класичної філософії; стать (гендер) метафізично не обгрунтовується, являє собою онтичну, а не онтологічну характеристику людського виду; її презентація як визначального чинника історії культури в контексті дихотомії фемінності/маскулінності є ангажованою; ця властивість аналогічна ніцшеанському волінню до влади, тобто встановленню певного знання, що тоді використовується в правовому, соціальнополітичному дискурсі, корегує мовну практику, визначає наукові пошуки, узалежнюючи їх від аксіологічної компоненти культури; по мірі вирішення проблеми соціальної справедливості стать як предмет соціологічного дослідження втрачає актуальність.