Представлена общая картина эволюции, пути развития мировой философской мысли, рассмотрено соотношение философии с религиозным и мифологическим мировоззрением. Описано зарождение философии в Древнем Вавилоне и Египте. Значительное внимание уделено раскрытию особенностей философских учений в эпоху древности и раннего средневековья в Индии (Ригведа, Упанишада, Харибхадра, Нагарджуна, Чарвака-локаята) и Китае (Лао Цзы, Конфуций, Мо Цзы, Чжуан Цзы, Сюнь Цзы, Ван Чун).

Доведено, що сучасні проблеми та тенденції розвитку наукового знання, його диференціації та інтеграції вимагають вирішення завдання екологізації наукового знання та подолання конфліктів між підневільною та перетворювальною діяльністю людини.

Рассмотрены особенности финикийской философии. Приведены доказательства открытия финикийцами Америки и их духовного влияния на индейцев Мексики. Уделено внимание анализу финикийской философии в контексте теологии.

На підставі аналізу платонівської теорії мистецтва описано генезис дискурсу образотворчої репрезентації в європейській філософсько-естетичній традиції. Обгрунтовано, що саме Платон започатковує есенціальний дискурс і в його координатах - сферу репрезентації, у якій будь-яка річ або явище трактується як адекватне або неадекватне зображення-представлення певної сутності. Досліджено витоки проблематики "недовіри мистецтву", "симулякрів і симуляції", а також магістральних тенденцій в осмисленні репрезентативної сутності мистецтва, які визначатимуть суперечливе ставлення до художньої образотворчості від античних часів до сучасних.