Аналізується процес становлення ранньохристиянського богослов'я та його філософського обгрунтування представниками східної патристики за допомогою засобів ідейно-методологічного і логіко-концептуального апарату неоплатонізму. Аргументується думка про виключне значення неоплатонічної традиції для перетворення християнства в динамічну конфесію і високоінтелектуальне вчення. Цей вплив простежується шляхом порівняльного аналізу ключових етапів розвитку Універсума в сакралізованій пізньоантичній філософії і філософсько-богословській системі східної патристики.

Досліджено основоположні принципи філософії історії Августина Блаженного в контексті світової історико-філософської традиції. Проаналізовано античне та середньовічне тлумачення історичного процесу. Розглянуто основні історіософські концепти Отця Церкви. Проаналізовано положення августинівської концепції "Царства Божого" та "царства земного". У контексті августинівської історіософської рефлексії вивчено особливості вирішення мислителем проблеми часу. Доведено, що найбільш суттєвим принципом філософії історії Августина Блаженного є утвердження єдності людської історії.

Виокремлено концептуальні засади феномену творчості в межах філософії Середньовіччя, на основі аналізу основних світоглядних положень чільних представників даного періоду - Аврелія Августина і Томи Аквінського. Виявлено, що у середньовічних світоглядних орієнтаціях творча діяльність людини корелює з божественним, постаючи як людське спасіння через єднання з Богом. Творчість інтерпретується не як діяння людської особистості, а як породження можливості створення нового статусу у бутті конкретної особи завдяки її тяжінню до божественного Абсолюту.

Висвітлено питання розуміння свободи добра й зла Августином Аврелієм і Миколою Бердяєвим. Для з'ясування подібності та відмінності онтології свободи, теодицеї, сутності добра й зла проводиться порівняльний аналіз. Звертається увага на схожості пізнання свободи добра й зла мислителями через їх включення в схожі історичні процеси з різницею тільки в просторі й часі. Розкриваються поняття хаосу, свободи, онтології людини, усемогутності Бога у філософських ученнях М. Бердяєва та Августина Аврелія. Розглядається питання диференціації світу та сенсу Апокаліпсиса в обох філософських концепціях. Робиться висновок щодо еволюційності людського пізнання добра й зла в однакових історичних процесах, але різних просторово-часових рамках.

На жизненном примере великого христианского подвижника Аврелия Августина и на основании его "Исповеди" автор эссе предполагает рассмотреть проблемы экзистенциального выбора, меняющего жизненный путь человека и выявляющего его сущность. Анализируя и деконструируя саморефлексию Августина на фоне текстов двух других великих африканцев (А. Камю и Ж. Дарриды) в статье будут прослежены основания и главные этапы процесса поиска самости у людей, желающих найти себя в потерянном мире. В сопоставлении с идеями А. Камю и Ж. Даррида, знаменитых соотечественников Августина, родившихся, как и он, в Алжире, необходимо сделать анализ интеллектуальной, эмоциональной и духовной составляющей процесса принятия эпохальных решений. Главными для данной работы стали методы сравнительного компаративного анализа, позволяющие выявить и обобщить некоторые принципы принятия самых важных экзистенциальных решений. Использование сравнительно-исторических процедур позволило показать безрезультативность самодостаточных и замкнутых на себя экзистенциальных поисков Камю и Дариды и в то же время продемонстрировать успешность обретения себя в системе Вселенной Августином, который открылся дару сходящему Свыше. Использование других общенаучных методов, таких как анализ, редукция, обобщение, а также ретроспективной методики, позволило указать на некоторые эпистемологические проблемы, проявляющиеся в понимании и поиске Истины, как важнейшей и чаще всего неосознанной потребности человека. Открытость Августина к принятию Истины Свыше и в то же время понимание невозможности самостоятельно схватить ее, выгодно отличает его от аналогичных поисков Жака Дарриды. В результате исследования показано, что экзистенциальный выбор, который в отличие от рядових выборов, меняет жизнь человека и придает осмысленность его существованию, совершается не волевым решением, а труднообъяснимым энкаунтером, сочетающим личное и надличное бытие. Автор эссе приходит к выводу, что в отличии от повседневных выборов-предпочтений, которые можно сделать на основании рационального и экстатического решения, экзистенциальный выбор представляет собой диалектическое единство Дара, сходящего Свыше, и интуитивной, неосознанной веры принимающего этот Дар.

Розглянуто Августинову доктрину вдосконалення форм суспільного життя, співвідношення індивідуального і колективного та віднайдення смислів їх сумісності, механізмів досягнення стану concordia. Стверджується, що у концепті вільної волі людини св. Августина поряд з уявленням про споглядальне очікування Божого спасіння існував концепт активної форми життя - служіння громаді й спосіб життя, спрямований на вдосконалення.