Розкрито сутність аналітичної філософії, висвітлено передумови її виникнення, етапи розвитку і напрями. Проаналізовано особливості аналітичного стилю філософування.

Раскрыта сущность аналитической философии, освещены предпосылки её возникновения, этапы развития и направления. Проанализированы особенности аналитического стиля философствования.

  Скачати повний текст

Проаналізовано логіко-математичні та семантичні дослідження Г.Фреге й обгрунтовано їх значення як істотної передумови розвитку аналітичної філософії. Здійснено історико-філософський аналіз поняття "аналітична філософія". Досліджено концептуальні подібності, відмінності та взаємовпливи філософських поглядів Г.Фреге, Е.Гуссерля, Б.Рассела, Л.Вітгенштайна у контексті формування аналітичної філософії. Виокремлено основні етапи у розвитку аналітичної філософії, зокрема логічний атомізм, логічний позитивізм, лінгвістичну філософію, загальну епістемологію, сучасний етап, для якого характерна наявність інтересу до етики, естетики, феноменології, герменевтики, політичного вчення. Простежено вплив аргументів Г.Фреге проти психологізму у логіці на розвиток антипсихологістських настанов Е.Гуссерля. Встановлено подібність семантичних конструкцій Г.Фреге знак - смисл - значення і Е.Гуссерля сутність - смисл - інтендований предмет. З'ясовано, що логіко-семантичні дослідження Б.Рассела та логіко-математичні пошуки Л.Вітгенштайна значною мірою є продовженням логіко-математичних і семантичних теорій Г.Фреге, які є передумовою розвитку аналітичної філософії. Доведено, що методи логічного аналізу Г.Фреге, Б.Рассела та Л.Вітгенштайна є теоретичними засадами методології аналітичної філософії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0 в6 + Ю3(0)6-671

Рубрики:

Загальний розділ філософії

Історія філософії

Шифр НБУВ: РА315243 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто сучасні версії договірної доктрини, особливу увагу приділено вивченню способів вирішення проблеми раціонального обгрунтування моралі. Досліджено суспільно-договірну проблематику української, російської й англомовної філософських традицій. З'ясовано історичні й теоретичні передумови виникнення теорій суспільного договору у XVII - XVIII ст., встановлено причини відродження інтересу до їх вивчення у XX ст. Проаналізовано механізм реалізації суспільного договору, виявлено відмінності застосування даної філософської конструкції у класичних і сучасних варіантах контрактаріанізму. Розкрито особливості сучасних договірних концепцій. Визначено адекватність побудованої сучасним контрактаріанізмом аргументації поставленому ним завданню раціонального обгрунтування принципів соціальної справедливості. Проаналізовано "принципи справедливості", визначені у сучасних договірних концепціях як постулати суспільної моралі. Досліджено обраний контрактаріанізмом теоретичний апарат, визначено вірогідність побудованої за його допомогою аргументації. Зроблено висновок, що обгрунтування принципів справедливості виключно раціональними засобами є проблематичним.

Розкрито сутнісне значення аналітичної та постмодерної парадигм у вивченні філософії історії і здійснено їх компаративний аналіз на підставі розгляду понять "наукового стандарту", "закону історії", "суб'єкту історії", "історичного наративу". Відзначено, що окрім відмінних рис, пов'язаних з розбіжностями світоглядно-методологічного плану, дані парадигми мають і ряд спільних ознак: ідейну близькість термінології, акцент на детальному аналізі мовних засобів вираження історичного, звернення уваги на особливу роль суб'єкту в дослідженні історії тощо. У зв'язку з цим висунуто гіпотезу про можливість синтезу аналітичних і постмодерних ідей в межах єдиної парадигми філософії історії.

Проведено компаративно-критичний аналіз основних поглядів представників сучасної аналітичної філософії на співвідношення понять правил і значення мовних виразів. Запропоновано вирішення проблеми слідування правилу шляхом введення у наукову термінологію поняття "опосередкована пресупозиція".

Досліджено характерні особливості становлення та розвитку аналітичної філософії як одного з ключових напрямів сучасної філософської думки. Запропоновано авторське розуміння процесу формування аналітичної традиції в історії філософії, проаналізовано основні логіко-семантичні концепції мови в аналітичній філософії - формалістські та неформалістські. З'ясовано специфіку взаємозв'язку аналітичної філософії з іншими філософськими напрямами, що досліджують мову.

Розглянуто основні прагматичні підходи в інтерпретації поняття істини, які запропоновані представниками сучасної аналітичної філософії (В. Куайном, С. Кріпке, М. Дамітом, Г. фон Врігтом, Н. Решером, Д. Девідсоном, П. Горвіцом). Констатовано, що особливістю прагматичного аналізу істини є її розгляд через призму понять контекстуальності, інтерсуб'єктивності, темпоральності, когерентності, надлишковості. Критично проаналізовано дефляційну теорію істини, яка має на меті редукцію поняття істини до інших семантичних понять або ж взагалі її елімінацію з наукової теорії.

Здійснено послідовний виклад концептів життя, сформованих у різних парадигмальних системах: від класичної науки до постнекласичного природознавства і конструктивістської філософії. Виразно продемонстровані траєкторії змін розуміння принципів раціональності і мислення. Показано, як зміна методології дослідження спричиняє вироблення нової термінології для фіксації нових наукових результатів, як здобутки аналізу у різних концептуальних середовищах створюють специфічне поле напруження для визначення життя.

Проаналізовано основні підходи у вивченні проблеми співвідношення ментального та фізичного, які запропоновані у сучасній аналітичній філософії свідомості, та констатовано незадовільність цих підходів у зв'язку з неможливістю проведення процедури верифікації, спираючись на досягнення експериментальної науки чи теорії штучного інтелекту.

У систематизованій формі критично проаналізовано передумови, особливості становлення і перспективи розвитку аналітичної філософії як провідного напряму сучасної філософської думки та запропоновано його прагматико-когнітивну інтерпретацію. Доведено, що процес еволюції сучасної аналітичної філософії відбувався унаслідок поступового переходу від вивчення прагматики мови до концептуалізованого осмислення свідомості. Задля окреслення специфіки прагматичного й когнітивного поворотів в аналітичних дослідженнях здійснено ґрунтовну історико-філософську реконструкцію специфіки вживання ключових понять сучасного аналітичного науково-філософського дискурсу – зокрема смислу, значення, референції, істини, а також інтенціональності, кваліа, філософських зомбі, мови думки, розуміння, самості, штучної особистості, свободи волі тощо. Особливу увагу звернуто на налагодження діалогу між мислителями-аналітиками й представниками інших напрямів філософської думки, простежено особливості їх взаємокритики. Досліджено альтернативні прагматико-когнітивній інтерпретації розвитку сучасної аналітичної філософії, які сприяли гуманітарно-культурологічній редескрипції аналітичної методології, та визначено способи її затребуваності в контексті української філософської думки.

Досліджено реалістську та антиреалістську парадигму наукової істини в аналітичній філософії, а також інфляціоністські та дефляціоністські теорії істини як репрезентантів цих парадигм. В дослідженні виділені міфологеми аналітичної філософії та можливі варіації її концептуалізації, виходячи із стилістики, методології, тематики та топології. Предикат «істина» досліджується у його сутнісно-функціональній системності: парадигма – аспект – інтерпретація. Виділено дві парадигмальності наукової істини: парадигма реалізму та парадигма антиреалізму; три аспекти: теоретичні, історико-філософські та прикладні; дві інтерпретаційні моделі: інфляціонізм та дефляціонізм. Охарактеризовані базові філософські концепції, що визначили стилістику та методологію аналітичного філософування, зокрема ті, що представляють «логіко-аналітичний» та «логіко-конструктивістський» напрями аналізу: «лінія Фреґе - Рассела», «лінія Мура», «лінія Вітґенштайна» та «лінія Строссона». Доведено амбівалентний характер концепцій деяких філософів (Б. Рассел, Д. Девідсон, Г. Патнем, М. Даміт та ін.), які не можна однозначно кваліфікувати як або реалістські, або як антиреалістські. Досліджено прикладний характер предикації істиннісного значення по відношенню до висловлювань, що містять «пусті імена», контрфактичні контексти, а також ментальні, модальні, моральні тощо сутності.