Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)5-534

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто деякі концепти та принципи метафізики, математики та механіки Ляйбніця і Ньютона - індивідуальність і субстанцію, рух і світло, живу та мертву силу, простір і гравітацію у тісному зв'язку з формуванням кантівської антропології.

Вперше досліджено оптимізм як сутнісне явище пізнавальної дії людини та прояву специфіки пізнавальних можливостей її інтелекту на матеріалі становлення західноєвропейської філософії Нового часу. Встановлено значення дослідження гносеологічного оптимізму для збагачення історико-філософської реконструкції розвитку філософського раціоналізму початку доби Нового часу, доведено, що гносеологічний оптимізм є однією з ознак суб'єктивної філософської рефлексії побудови концептуальних підходів з осягнення ідеалу пізнання - істини. Визначено основні компоненти гносеологічного оптимізму як сутнісної пізнавальної сили людини.

Проведено компаративний аналіз філософії Г. Лейбніца і Н. Мальбранша - представників раціоналістичного напряму побудови оптимістичних гносеологічних систем осягнення істини в контексті її дослідження за допомогою новочасної філософії XVII - початку XVIII ст. Описано способи оптимістичного осягнення гносеологічного ідеалу - Істини в контексті її етико-релігійного змісту. Визначено структуру основних компонентів оптимізму як сутнісної суб'єктивної пізнавальної сили людини - еволюції гносеологічного оптимізму від античності до середини ХХ ст.

Проведен компаративный анализ философии Г. Лейбница и Н. Мальбранша - представителей рационалистического направления построения оптимистических гносеологических систем постижения истины в контексте её исследования с помощью новейшей философии XVII - начала XVIII ст. Описаны способы оптимистического постижения гносеологического идеала - Истины в контексте её этико-религиозного содержания. Определена структура основных компонентов оптимизма как сущностной субъективной познавательной силы человека - эволюции гносеологического оптимизма от античности до середины ХХ ст.

Висвітлено внесок Г. Лейбніца у філософію управління. Проаналізовано його погляди на природу управління монадами, а також ставлення до політичних реформ.

Реконструирована эпистемология Лейбница и показана ее фундаментальная роль в формировании философской системы Лейбница. Философская система Лейбница рассмотрена с точки зрения не ее метафизической проблематики, как это обычно делал сам Лейбниц и его интерпретаторы, а с точки зрения ее эпистемологической проблематики. Вияснена специфика эпистемологического подхода к познанию. Виявлены основные контексты интерпретации эпистемологии Лейбница. Выявлена архитектоника его системы. Определены задачи, которые ставил перед собой Лейбниц, и выяснены те мотивы, которые лежали в основе их постановки. Показано, что Лейбниц не философ компромисса, а "критический аналитик" и рационалист. Метафизика Лейбница представлена в виде следствий, вытекающих из его эпистемологических принципов. Выявлен тот "нормативный смысл", который Лейбниц вкладывал в свои понятия и суждения. Показан дух критицизма, характерный для философии Нового времени вообще и философии Лейбница в частности. Доказано, что претензии Канта и его последователей представить "трансцендентальный критицизм" как единственно возможную форму критической философии лишены основания.

Зроблено висновок про те, що відмінність філософської системи гносеологічного оптимізму Г. Лейбніца від концептуальних підходів інших новочасних філософів полягає в обгрунтуванні принципу нескінченності пізнавального процесу, онтологічним підгрунтям якої є нескінченність об'єктивного світу.

Сделан вывод о том, что отличие философской системы гносеологического оптимизма Г. Лейбница от концептуальных подходов других современных философов состоит в обосновании принципа бесконечности познавательного процесса, онтологической основой которой является бесконечность объективного мира.

In the article on the bases of the works' analysis it is concluded that the difference between philosophical system of G. Leibniz gnoseological optimism and conceptual approaches of other philosophers is in the justification principle of cognitive process infinity, which is the ontological foundation of the objective world infiniteness.