На підставі застосування нового методу апостеріорного іманентного аналізу проведено дослідження епістемологічних схем, що застосовуються для формування поняття розвитку у критичних науках про культуру. Відзначено, що даний метод передбачає первинність дослідного підходу як основи для розвитку теоретичних побудов щодо об'єкта вивчення. Шляхом комплексного розгляду іманентної для критичних наук про культуру проблематики визначено спільні теми, для яких у кожній концепції здійснено особливу інтерпретацію. Окреслено сукупність епістемологічних проблем, зумовлених історичною констеляцією критичних наук про культуру. Показано, що методологічний підхід дуалізму визнає подвійне значення поняття розвитку: як руху наукової рефлексії та як теоретичної схеми для конструювання поступу реальності та упорядкування фактів дійсності у причинно-наслідковий ряд.

Проаналізовано процедуру смислової трансформації класичної ідеї соціальної дії М. Вебера в обгрунтовану теорію раціональної комунікативної дії у межах загального модерністського проєкту, що забезпечує сьогодні не стільки пояснення самої діяльності людини, скільки оволодіння дією так само, як і об'єктивним світом предметних, актуальних і потенційних речей. Доводиться положення про те, що поступове переформулювання частини понятійного апарату соціології призводить до ситуації, коли на основі заміщення поняття "дії" поняттям "система" оформлюється процедура заміни суб'єкта дією, тобто самим суспільством, що розуміється як комунікаційна взаємодія. Комунікативні дії, у свою чергу, набувають раціональних можливостей тільки у межах спільноти, яка досягає згоди завдяки засобам сучасної аргументації.