Исследованы место и роль философии Гегеля в теоретических исканиях главных представителей русского религиозно-философского Ренессанса конца XIX - начала XX в. Особое внимание уделено интерпретациям гегелевского учения, которые предложены В.Соловьевым и И.Ильиным, а также преодолению сформировавшихся в советское время идеологических стереотипов относительно идейного содержания и исторического значения русской религиозной философии.

Проведено філософсько-персоналістичний аналіз творчості російського релігійного філософа І.О. Ільїна. Розкрито суть і значущість духовного відновлення людини як явища метафізичного, онтологічного та гносеологічного порядку, а також як ідеї, що поєднує роботи різних тем мислителя до філософської концепції, яка розкриває зміст людського буття. Виявлено специфіку зміни поглядів розвитку теорії духовного відновлення І.О. Ільїна. Показано необхідність осмисленя онтології людини в його роботах, що містить уяву про суть людини та її душі, як базового вчення у сприйнятті філософії духовного відновлення. Розглянуто духовне відновлення в житті конкретної людини як життєву стратегію духовної самореалізації особистості. Розкрито суть і специфіку феноменологічного методу як способу реалізації духовного оновлення особистості.

Досліджено специфіку філософської спадщини І. Ільїна, сутність його вчення про серце, значення феномену "співаюче серце" та розроблено категоріально-понятійний апарат останнього. Реконструйовано модель феномену співаючого серця, розкрито поняття "серце" через категорії душі та духа, а також прояв розуму. Проаналізовано феномен цілісності у творчості І. Ільїна, виявлено важливу роль філософії серця у процесі формування філософського світогляду мислителя. Встановлено дію природи серця в процесі здійснення раціональних процесів читання, тлумачення текстів і художньої критики. Проведено компаративний аналіз ідей філософії серця І. Ільїна з представниками російської філософії кінця XIX - початку XX ст. Виявлено порушення принципів філософії серця І. Ільїна у його роботі "Про опір злу силою".

Комплексно проаналізовано релігійно-метафізичні, антропологічні, соціокультурні витоки зла та добра у І. Ільїна, онтологічні, комунікативні, антропологічні, родові витоки зла та добра у А. Бадью. Окреслено ключові соціокультурні конститутиви походження зла та добра у І. Ільїна та А. Бадью, зокрема, "інтеграція / дисипація", "релігійність / безрелігійність", "споживацтво / антиспоживацтво" тощо. Надається топологічна розмітка сутності зла та добра у І. Ільїна та А. Бадью, артикулюється релігійний та сингулярний вимір етики відповідно. У якості соціокультурної динаміки добра та зла експліковані деякі трансформаційні та константні процеси їх розуміння у І. Ільїна та А. Бадью шляхом компаративного аналізу.