Вперше в українській історико-філософській науці проведено комплексний порівняльний аналіз курсів логіки Києво-Могилянської академії (КМА) кінця ХVII - першої половини XVIII ст. Охарактеризовано тогочасні філософські течії, які істотно впливали на викладання філософії в КМА, а також індивідуальні особливості та розходження в поглядах окремих могилянских професорів. Вивчено, у який спосіб професори готували свої курси та як використовували для цього надбання своїх попередників. З'ясовано, що на викладання філософії в КМА найбільше впливали курси філософії єзуїтських навчальних закладів Речі Посполитої.

Впервые в украинской историко-философской науке проведен комплексный сравнительный анализ курсов логики Киево-Могилянской академии (КМА) конца ХVII - первой половины XVIII вв. Охарактеризованы философские течения того времени, существенно повлиявшие на преподавание философии в КМА, а также индивидуальные особенности и расхождения во взглядах могилянских профессоров. Изучено каким образом профессора готовили свои курсы и как использовали для этого достижения своих предшественников. Выяснено, что на преподавание философии в КМА более всего влияли курсы философии иезуитских учебных заведений Речи Посполитой.

Зроблено спробу з'ясувати, які джерела і у який спосіб повинні залучатись до вивчення викладання філософії у Києво-Могилянській академії у XVII - XVIII ст.

Досліджено особливості проявів інтересу до арістотелізму у філософських курсах Києво-Могилянської академії. Простежено поступове зацікавлення ідеями Арістотеля в Київській Русі, формування раціоналістичної традиції в українській духовній культурі. Визначено причини звернення професорів Києво-Могилянської академії до філософії Арістотеля, проаналізовано прояви схоластизованого арістотелізму та простежено його трансформацію в арістотелізм ренесансний і постренесансний.

Здійснено спробу дослідити бароковий характер української філософії, неоднорідності трактування гносеологічних і антропологічних проблем. Проаналізовано витоки духовно-філософських засад доби українського бароко, зокрема, його раціоналістичний та ірраціоналістичний чинники. З'ясовано, що в українській духовній культурі переважала східно-християнська філософська парадигма, а сприйняття та утвердження західноєвропейської культурної традиції відбулося у період культурно-національного відродження XVI - XVII ст. Стверджено, що філософська думка Києво-Могилянської академії є зразком поєднання ірраціоналістичної та раціоналістичної традицій в українській філософії і є органічно позв'язаною з історико-культурними атрибутами бароко.

Проаналізовано латиномовні лекційні філософські курси професорів Києво-Могилянський академії. Обгрунтовано нове барокове розуміння людини як гармонійного поєднання душі й тіла. Схарактеризовано погляди києво-могилянців на проблему пізнавальної діяльності людини на шляху усвідомлення нею свого призначення й досягнення істини та щастя.