Досліджено особливості філософського обгрунтування дії Р. Емерсоном. Основну увагу зосереджено на інтерпретації Р. Емерсоном природи, як самодостатньої духовної субстанції.

Досліджено сутнісні риси ранньої американської філософії, її періодизацію й основні філософські питання, які розглядались у межах кожного з періодів. Традиційно американська філософія асоціюється з американською філософською течією прагматизму, яка виникла наприкінці XIX ст. Для вивчення філософських ідей і напрямів, які передували прагматизму, здійснено аналіз джерельної бази оригінальних текстів представників історії американської філософської думки та досліджень вітчизняних і зарубіжних істориків філософії. Історико-філософська реконструкція філософських ідей американських мислителів дозволила проаналізувати та класифікувати інтелектуальний спадок, систематизувати його у відповідні періоди історії ранньої американської філософії. У результаті запропоновано періодизацію історії ранньої американської філософії: Пуританська філософія, Філософія Великого Пробудження, Американське Просвітництво, Американський Романтизм, Американський ідеалізм. При виборі ключових представників кожного з періодів головними чинниками стали наявність прямого чи опосередкованого впливу на становлення традиції філософування; звернення до "інтелектуальної історії", що дає можливість розглянути основні ідеї представників інтелектуального середовища, яких не називали професійними філософами, проте чиї ідеї лягли в основу національної традиції філософування або стали каталізатором становлення інших напрямів в історії американської філософії; апелювання до історіографії філософії з урахуванням аргументацій вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо того чи іншого представника періоду та й періоду загалом.

Монографію присвячено дослідженню форм і способів артикуляції проблеми свободи в теоретичному вимірі філософії трансцендентально- деконструкційного спрямування. Спираючись на власну концепцію трансцендентального мислення і водночас звертаючись до результатів історико-філософських напрацювань вітчизняних та зарубіжних дослідників, авторка аналізує засади проблематики свободи в рамках кантівського теоретичного трансценденталізму; виявляє трансцендентальне підгрунтя концепції свободи Нансі; розглядає окремі аспекти Шелінґової філософії свободи як історико-філософське тло «післямодерних» версій концептуалізації свободи в річищі трансцендентальної настанови (Гайдегер, Нансі, Дерида); досліджує форми відношення між феноменами свободи і традиції (особливим чином - традиції філософської), окреслені в межах деконструкційного квазі-трансцендентапізму.

Мета дослідження - осмислення шляхів філософської легітимації ідеї "Self-made-man" у світогляді доби Відродження та Реформації. Теоретичний базис. Основоположними для даного дослідження стали історичний, компаративний та герменевтичний методи. Дослідження базується на роботах М. Кузанського, Д. Пікоделла Мірандоли, Н. Макіавеллі, М. Монтеня, Е. Роттердамського, М. Лютера, Ж. Кальвіна, а також сучасних дослідників цього періоду. Наукова новизна. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, щоставить під сумнів до цього часу поширену думку, за якою виникнення ідеї "Self-made-man" локалізоване процесом формування американського культурного коду та ідейною спадщиною Бенджаміна Франкліна. Показано,що становлення цієї ідеї є результатом тривалого процесу, що зароджується ще в античному світі та набирає особливого розмаху в добу Відродження та Реформації. Саме в культурному контексті останніх антична інтенція на визнання права індивіда на самовизначення та самоврядування, яка в надрах християнської теології набуває лише потенційно універсального характеру, стає не просто припустимою, але і, в контексті світогляду протестантизму, єдино прийнятною, фактично облігаторною життєвою настановою індивіда. Висновки: гуманістичні та реформаційні ідеї цілком природно привели до подальшої світоглядної легітимації ідеї людини, що створює себе сама. Ця легітимація відбувалася в ході складної взаємодії численних чинників культури Пізнього Середньовіччя, а також успадкованих від Античності ідей та інтенцій. Ключовими серед них були поступове формування нового суспільного устрою, у своїй сутності байдужого до патерналістських рудиментів, а також відповідної йому етики протестантизму. Остання не лише легалізує, але, де факто, сакралізує переорієнтацію індивіда від сподівань на синергію Божої благодаті та власної свободи волі у справі особистого спасіння до розрахунку на власні сили та особисті зусилля, усвідомлення персональної відповідальності за свою долю як ключові принципи концепту "Self-made-man".